намовина

1. (діал.) Те саме, що намова — процес умовляння, переконування когось або результат такого процесу; умовляння, переконання.

2. (діал.) Обіцянка, зобов’язання, дане комусь під час умовляння.

3. (діал.) Привід, підстава, вигадана причина для чогось.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |