1. (діал.) Те саме, що намова — процес умовляння, переконування когось або результат такого процесу; умовляння, переконання.
2. (діал.) Обіцянка, зобов’язання, дане комусь під час умовляння.
3. (діал.) Привід, підстава, вигадана причина для чогось.
Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Те саме, що намова — процес умовляння, переконування когось або результат такого процесу; умовляння, переконання.
2. (діал.) Обіцянка, зобов’язання, дане комусь під час умовляння.
3. (діал.) Привід, підстава, вигадана причина для чогось.
Відсутні