Значення
-
(діал.) Те саме, що намова — процес умовляння, переконування когось або результат такого процесу; умовляння, переконання.
-
(діал.) Обіцянка, зобов’язання, дане комусь під час умовляння.
-
(діал.) Привід, підстава, вигадана причина для чогось.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. намовина, р. намовини, д. намовині, з. намовину, о. намовиною, м. намовині, к. намовино