плювати

Приклад 1:
Іван Світличний везе із собою на заслання з табору важезні валізи з книгами і картотекою словника синонімів, і колеґи-кримінальники покірно носять їх за цим дивним «дідом»… З листа Бориса Чичибабіна з цих же «країв»: «Нехай зараз прийдуть і скажуть забиратися з речами на край світу, плювати на все, раз у мене Пушкін в кишені!». Уміли творити у табірній «зоні» свій Парнас.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
— а плювати я хтiла на твоїх жiнок, скiльки б їх у тебе не було, менi — не залежить, менi не перемагати треба, а — любити, любити, розумiєш ти?! — так що в наготi її, слiд визнати йому рацiю, справдi було безстидство: то була нагота зумисна й образлива, та, котрою не спокушається, а демонструється зневагу — можу стригти при тобi нiгтi на ногах, голити литки, залишати по собi ванну несполiсканою, в прилиплих до стiнок темних завитках волоскiв, пiдмиватись, мастурбувати — тiльки ж не так, о, не так, як це буває, коли кожна, щонайдрiбнiша об’ява тiлесної свободи iншого приймається як дарунок, як ще один самоцвiтний знак довiри i з мiсця збурює в тобi гарячу хвилю вдячної нiжностi, не так, як було мiж нами вдома, в тi днi, коли ми стоконилися по випадкових пристановиськах, лiзли в листопадову нiч через вiкно чужої дачi, де стояла семиградусна студiнь, потемки пили, щоб зiгрiтись, коньяк, не скидаючи пальт, i я хухала на твої шорсткi, закоцюблi руки, i ховала їх собi пiд светра, бо там було найтеплiше, i ти смiявся й плакав, задихався, не ймучи вiри: “Це ти?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”