Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням проявляти — те, у чому виявляється, стає помітним якась властивість, якість, стан або процес.
2. Конкретний випадок, факт або форма вияву чого-небудь; окрема подія або дія, що свідчить про щось.
3. У філософії — зовнішнє, чуттєво сприймане вираження сутності, внутрішнього змісту явища або процесу.
Приклад 1:
Мовби трохи не з цього світу… Та водночас людина сьогоднішня й земна, що жадібно вбирала в себе кожен прояв буття — осмислюючи його, знаходячи йому місце в тій концепції світу, яку вибудовує собі кожен митець, гідний цього імені. Що вражало в ньому, що вабило до нього — незмінно — людей?
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Був це жест чи був прояв справжнього обурення — я й досi не знаю. У всякому разi це цвiркання крiзь зуби нiяк не йшло до її худенької фiгури.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Теологія Іоанна Павла II становить органічну цілісність, її головним поглядом є Ісус Христос ( Бог-Людина Прояв любові Бога до людини) як «вікно для переглядів», спрямоване у Бога i в людину. Вона є продовженням i остаточним виконанням антропології, яка спирається на природне пізнання.
— Котляревський Іван, “Енеїда”