1. Осадова гірська порода, що складається переважно з піщаних зерен, зцементованих глинистим, карбонатним, кременистим або іншим матеріалом.
2. Рідкісна назва рослини пісочник (Arenaria) з родини гвоздикових.
пісковик
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І справді — несподівано на горі мовби із землі виросли велетенські скелі, що своїм геологічним складом відмінні від довколишніх нашарувань — дуже міцний пісковик. З темних видовбаних у камені печер, зі склепіння на другому ярусі скель, де старовинна засипана криниця, з довбаних високо у камені жолобів, з широкого рову й штучного підмурівку, що з заходу оточує відкриту галявину при скелях, — видко, що це була фортеця.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
Частина мови: іменник (однина) |