світач

1. Той, хто несе світло, просвітник, духовний провідник; символічне позначення видатної особистості, що вказує шлях іншим (зазвичай у високому стилі).

2. Застаріла назва для світильника, лампи, пристрою або предмета, що дає світло.

3. У техніці (переважно залізничній) — сигнальний пристрій, ліхтар, що вказує шлях або подає сигнал.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |