пінакон

1. У давньогрецькій міфології — один з п’ятдесяти синів царя Єгипта, брат-близнюк Даная, засновник міста Піна в Аркадії.

2. У сучасному вжитку (рідко) — символ братньої єдності алітераційна фігура, що вказує на близькість двох осіб або явищ (за аналогією з міфологічними близнюками Пінаконом і Данаєм).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |