Словник Української Мови
Буква
1. Поетичний вислів для позначення неба або небесного простору, що розстилається над головою; небосхил, небозвід.
2. (з великої літери, часто множина: Піднебесна) Традиційна назва Китаю, що походить від китайської концепції “Тянься” (天下) — “під небом” або “Всесвіт”, яка вказує на центральне місце імперії в світобудові.
Приклад 1:
«Я у тобі беззахисна, як сон…» Я у тобі беззахисна, як сон В каменоломні — з бурею назовні — Де краплі точать час і в унісон Звучать, як тихі дзвоники церковні, Відлунюючи в просторі склепінь, Неначе в пащі золотого звіра, І темні піднебесся піднебінь Живі, як мова, і жаскі, як віра, Яка одна (хоч інші скали теж Не віддані мені, а тільки взяті), Мов вежа мов і ще не наших меж. А ми з тобою — камені.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”