піфагорієць

1. Послідовник давньогрецького філософа Піфагора, прихильник піфагорійської філософської та релігійної школи, що виникла в VI ст. до н.е. та наголошувала на значенні числа як основи світу, вченні про переселення душ та суворому аскетичному способі життя.

2. Представник піфагорійського союзу — релігійно-філософського та політичного товариства в Стародавній Греції, заснованого Піфагором.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |