підпоручик

[pidporut͡ʃɪk] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Військове звання молодшого офіцерського складу в арміях деяких країн, зокрема в Україні, Росії та інших державах, що історично спадкували табель про ранги; у сучасній українській армії відповідає званню старший лейтенант.

  2. Первинне обер-офіцерське звання в піхоті, артилерії та інженерних військах Російської імперії (до 1917 року), що було вище за прапорщика та нижче за поручика.

  3. Особа, яка має це військове звання.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. підпоручик, р. підпоручика, д. підпоручикові, з. підпоручика, о. підпоручиком, м. підпоручикові, к. підпоручику

Більше записів