підпоручик

1. Військове звання молодшого офіцерського складу в арміях деяких країн, зокрема в Україні, Росії та інших державах, що історично спадкували табель про ранги; у сучасній українській армії відповідає званню старший лейтенант.

2. Первинне обер-офіцерське звання в піхоті, артилерії та інженерних військах Російської імперії (до 1917 року), що було вище за прапорщика та нижче за поручика.

3. Особа, яка має це військове звання.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |