прапорщик

1. Військове звання молодшого офіцерського складу (чин) у збройних силах низки країн, що зазвичай є вищим за старшин сержантського складу та нижчим за молодшого лейтенанта; особа, яка має це звання.

2. Історично: посада та звання у козацькому війську (наприклад, у Запорозькій Січі) — урядник, який носив прапор (хоругву) під час бою та відповідав за його збереження.

3. Історично: молодший офіцерський чин (XIV класу за Табеллю про ранги) у російській імператорській армії (до 1917 року), а також аналогічне звання в арміях деяких інших держав.

Приклади вживання

Приклад 1:
Один був підпоручник, а другий прапорщик. Цей був симпатичний і гарний.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 2:
Ярина Федорiвна подумала, що Варя пiшла саме в неї, а не в батька (бублешницi теж з 14 рокiв закортiло до хлопцiв), а Варя подумала, що їй i справдi не варто на фронт iти, коли прапорщик може й сам у Богодухiв приїхати. Словом, Варя не сперечалася.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”

Частина мови: іменник (однина) |