Словник Української Мови
Буква
1. Нижня частина взуття, що безпосередньо стикається з землею, а також матеріал для її виготовлення.
2. Нижня опорна частина чого-небудь, основа (наприклад, підошва гірського схилу, льодовика, фундаменту).
3. У техніці: плита, пластина, що є основою або опорою для деталі, механізму.
4. У медицині: нижня поверхня ступні, що спирається на землю при ходьбі; підошовна частина стопи.
Приклад 1:
Я вам не заважатиму, а Юноні… — Вона чиста, — заспокоїв Безручко, перехопивши погляд Федора, який з деяким сумнівом глипнув на добре вгодованого птаха, бо йому здалося, ніби гуска підморгнула йому, а тоді, саме як Безручко нахилився, щоб підтягти міцніше мотузку, якою була прив’язана підошва до лівого черевика, а Федір подумав, що треба себе дещицю й контролювати, аби не чітко усвідомлені здогади, які паразитували в мозку, не накладалися на зовнішній перебіг баченого, деформуючи дійсний стан речей, — висолопила йому товстий, не гусячий, а явно людський червоний язик з малим укусом на боці, точнісінько такий, як ще вчора у ванні це відобразило вицвіле, запотіле дзеркало, коли Федір вирішив пересвідчитися, чи на місці пошкоджених клітин (адже саме з того боку він завжди прикушував язика) не росте, бува, пістрякова пухлина. — У мене тепер нове помешкання, — змусив себе зосередитися Федір, — отут одразу за рогом.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”