Словник Української Мови
Буква
1. Спорудження з цегли, каменю, металу тощо для опалення приміщення, приготування їжі або для технологічних процесів (випікання, сушіння, плавлення).
2. Пристрій або промислова установка для теплової обробки матеріалів, виплавки металів, обпалювання тощо (наприклад, мартенівська піч, доменна піч, вагранка).
3. Розмовне позначення дуже спекотної, жаркої погоди або сильно нагрітого приміщення.
Приклад 1:
Давні українські килимки, верети, рушники, багато кераміки, розмальована нею самою піч, пам’ятні дрібнички, старовинний стіл, на якому рукописи, листи, книги. Меблі — тільки життєво необхідні.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Соцькі кинулись по всіх кутках, заглядали під піч, під піл, лазили на піч, перекидали на долівці солому… ніде нічого! – Ведіть його у волость!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”