1. Почуття власної гідності, самоцінності, поваги до себе, що виникає внаслідок усвідомлення своїх досягнень, переваг або належності до певної спільноти.
2. (заст.) Те саме, що гордість (у значенні предмета чи явища, яким пишаються).
гордощі
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Він ретельно перечитував рясноту зшитків та аркушів, каліграфічне писаних, часом прикрашених наївними віньєтками, а іноді і ілюстраціями для принадності, та додані до них листи, що їх автори обмислювали, може, тижні, щоб прибрати у ввічливі, скромні рядки ті гордощі й радість, що в серці їхньому буяла. Там, десь далеко, по селах, містечках і містах чекала ця безліч авторів, чекала в погноблених і лицарських позах появи свого твору, відповіді, зауважень, і Степан, те чекання почуваючи, гортав і гортав цілими вечорами шматки різномасного паперу, від бібули[15] до ґатунків найвищої якості, писані різним чорнилом і різною рукою, невтомно пильнуючи, щоб не загубилось щось цінне серед навали, переймаючись безмежним співчуттям до невдах і для всіх маючи в серці слово ласки та збадьорення.Але через кілька день уже зрозумів, як мало талантів, яка невдячна робота шукати перлів у цьому паперовому морі, а через тиждень уже стомився, уже обурювався на смішні претензії нездар писати свої безглузді оповідання і ще безглуздіші вірші.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Приклад 2:
30.10.1920 X. Олесь Ведмежа спина і ведмежий торс, Важка хода і зігнута постава… Як вицвів він, наш світосяйний Хоре, Окраса наша, гордощі і слава! Його впевняли «двадесять язвись», Що жанр його — poèmes patriotiques — І він міняв пісень ліричних чари На гук патріотичної фанфари.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: іменник (множина) |