Словник Української
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “ґудзик”: маленький ґудзик.
2. Розмовна назва кнопки (механічного перемикача) на електронному пристрої, одязі тощо, призначеної для включення, виключення або керування.
3. Біол. (у множині) Захворювання рослин, зокрема капусти, при якому на коренях утворюються нарости, схожі на дрібні ґудзики; кила капусти.
1. Мешканець або уродженець стародавнього міста Вавилон, столиці Вавилонського царства.
2. Представник семітських народів, що населяли Вавилонію та сповідували вавилонську культуру.
3. У переносному значенні — людина, що живе серед суєти, галасу, безладдя або морального занепаду (за асоціацією з біблійним образом Вавилону як символу гріховності та сум’яття).
Гагариніт — мінерал класу силікатів, рідкісний різновид піроксену, що названий на честь першого космонавта Юрія Гагаріна; хімічна формула: (Na,Ca)₂(Mg,Fe)₅(Si,Al)₈O₂₂(OH)₂.
Гагариніт — урочистий, святковий захід, присвячений пам’яті або честі Юрія Гагаріна, особливо в річниці його космічного польоту.
Гагариніт — прихильник, послідовник або дослідник життя та діяльності Юрія Гагаріна; людина, яка захоплюється його особою та історичним подвигом.
1. Стародавнє місто в Месопотамії, столиця Вавилонського царства, великий культурний, торговельний і політичний центр, відомий своїми архітектурними пам’ятками (зокрема, Вавилонською вежею та висячими садами).
2. У переносному значенні — галасливе, багатолюдне місце, де зосереджено представників різних народів, мов і культур; символ сутолоки, сум’яття та розмаїття.
3. У християнській традиції (з великої літери) — символ гріховного світу, ворожої Богові цивілізації або безбожної влади, часто протиставляється Єрусалиму як місту Божому.
1. Народ у Західній Африці, що проживає переважно на території Гани, Того та Беніну; також представник або представниця цього народу.
2. Мова народу еве, що належить до гвінейської групи нігеро-конголезької мовної сім’ї; одна з найпоширеніших мов у Гані та Того.
1. Мінерал класу фосфатів, гідроксифосфат алюмінію, що утворює дрібні кристали або ниркоподібні агрегати зеленого, білого, жовтуватого кольору; названий на честь польського геолога Вільгельма Вавеля.
2. (іст.) Уживана в XIX — на початку XX століття назва для одного з видів піскуватого вапняку, що видобувався поблизу Кракова (Польща) на пагорбі Вавель.
1. (діал.) Те саме, що рана — пошкодження тканин живого організму з порушенням їх цілісності, що виникає внаслідок зовнішнього механічного впливу.
2. (перен., розм.) Сильний душевний біль, переживання, психологічна травма.
3. (дітл.) Уживається для позначення будь-якого болю, пошкодження на тілі або предмета, що їх спричинив (наприклад, гарячий предмет, гострий інструмент).
1. Великий водоплавний птах родини гагарових (Gavia) з видовженим тілом, гострим дзьобом і гучним криком, що мешкає на півночі Євразії та Північної Америки.
2. Рід птахів (Gavia), до якого належать вищезгадані види, єдиний у родині гагарових (Gaviidae).
3. Переносно: про незграбну, високу та худу людину (розмовне, часто іронічне або зневажливе).
Евдіометрія — метод вимірювання об’єму газів у хімічних реакціях за допомогою приладу евдіометра, зокрема для аналізу складу повітря або газових сумішей.
1. (спеціальне) Процес приваблення, заманювання тварин (переважно птахів) за допомогою звуків, що імітують їхній голос, або за допомогою спеціальних пристроїв (вабів) з метою полювання, спостереження чи фотографування.
2. (переносне, рідше) Дія за значенням дієслова «вабити»; спокусливі, принадні заклики, обіцянки, що мають заманити когось.