Алілмагнійхлорид — хімічна сполука, органометалічний реагент, що є похідним галогенідів магнію та алільної групи, загальної формули C₃H₅MgCl; використовується в органічному синтезі як нуклеофільний засіб для введення алільної групи в молекулу (алілювання).

Алілметалгалогенід — органічна сполука, у якій атом металу (наприклад, магнію, цинку, літію) пов’язаний з алільною групою (-CH₂-CH=CH₂) та атомом галогену (хлору, брому, йоду); важливі реагенти в органічному синтезі, зокрема в реакціях кросс-сполучення.

Алілпаладійхлорид — неорганічна сполука, хлорпохідний комплекс паладію з алільною групою, що має загальну формулу [Pd(η³-C₃H₅)Cl]₂; являє собою жовті або помаранчеві кристали, важливий каталізатор та проміжна сполука в органічному синтезі, зокрема в реакціях кросс-сполучення та алілювання.

Алілсат — власна назва українського підприємства, що спеціалізується на виробництві та продажу обладнання для супутникового зв’язку, інтернет-провайдингу та телекомунікаційних послуг.

Алілтрихлорсилан — органічна сполука, похідна силану, що містить алільний радикал (CH₂=CH–CH₂–) та три атоми хлору, зв’язані з атомом кремнію; безбарвна легкозаймиста рідина з різким запахом, що застосовується в органічному синтезі як силаніюючий агент для введення алілсилільної групи.

1. (хімія) Процес введення алільної групи (алілу, CH₂=CH–CH₂–) до молекули органічної сполуки, один із видів алкілування.

2. (історичне) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — збір, податок на користь князя або державної скарбниці, що стягувався з певної кількості диму (дворів, господарств); подимне.

Алілфторид — органічна сполука, що належить до класу фторалкінів, похідне алілового радикалу, де один атом водню замінено на атом фтору; хімічна формула CH₂=CH–CH₂F.