• армія

    1. Загальна назва всіх видів збройних сил держави, що включають сухопутні війська, флот та авіацію. Як зазначається у художній літературі, доля справедливих армій завжди прекрасна (Гончар, І, 1954, 3). Інші твори описують, наприклад, розповіді про службу в армії (Коз., Сальвія, 1959, 41). Окремо виділяється поняття діюча армія — це війська, розташовані на фронті під час війни, про що йдеться в історичних джерелах (Скл., Легенд. начдив, 1957, 19). Радянська Армія — офіційна назва армії СРСР, що використовувалася з 1946 року, діяльність партійних організацій якої регулювалася документами КПРС (Статут КПРС, 1961, 27). Попередня назва, що існувала до 1946 року, — Червона Армія, яку, згідно з історичними працями, населення сприймало як визволительку (Іст. УРСР, II, 1957, 191).

    2. Сухопутні війська держави як окремий вид збройних сил.

    3. Велике оперативне об’єднання, сформоване з кількох корпусів або дивізій різних родів військ для виконання бойових завдань у воєнний час. Як приклад можна навести Приморську армію, яка разом з іншими частинами вела оборонні бої (Кучер, Чорноморці, 1956, 110).

    4. (Дореволюційне вживання) Основна частина сухопутних військ, яка, на відміну від гвардії, не мала особливих службових привілеїв. Це значення відображено в літературних творах (Шевч., І, 1951, 397).

    5. (Переносне значення: кого, чого) Велика кількість людей, об’єднаних спільною метою, діяльністю, ознакою тощо. Це поняття використовується, наприклад, у відомому гімні «Інтернаціонал» для позначення трудящих, у політичній публіцистиці — для опису армії пролетаріату (Ленін, 13, 1949, 73), а також для назви об’єднання прихильників певних ідей, як-от армія юних мічурінців (Юним мічур.., 1955, 3).

  • армобетон

    Армобетон — це дрібнозерниста бетонна суміш, в якій по всьому об’єму рівномірно вмонтовано дротяні сталеві сітки. Додатково в ній може використовуватися стрижнева або дротяна арматура.

    Цим терміном також називають бетонні конструкції, посилені арматурою.

  • армований

    Армований, -а, -е (техн.). Пасивний дієприкметник минулого часу від дієслова «армувати». Наукові експерименти довели, що дерев’яний брус, у який вклали сталеві прутки в спеціально вирізані пази та залили їх особливими смолами, набуває підвищеної міцності і здатний витримувати значні додаткові навантаження.

    У ролі прикметника: зі скла можливо виготовляти посилені армуванням конструктивні елементи, наприклад, перемички, сходинки та подібні вироби.

  • армолколіт

    Цей мінерал, виявлений у Південній Африці 1973 року, за своєю хімічною будовою має схожість із місячним ґрунтом.

  • армопластбетон

    Армопластбетон — це різновид бетону, де замість традиційних в’яжучих компонентів застосовуються певні види синтетичних смол.

  • армоцемент

    Армоцемент — це спеціалізована різновидність залізобетону, яку виготовляють із дрібнозернистої суміші на основі цементу та піску, посиленої металевими сітками. Цей композитний матеріал застосовують для виробництва легких будівельних елементів із тонкими стінками.

  • армоцементний

    Властивий армоцементу або стосовний до нього.

    Такий, що вироблений із застосуванням армоцементу.

  • армування

    Армування, -я, сер. Технічний термін, що означає процес дії за дієсловом «армувати». Як зазначалося в науковій літературі, базальтові волокна за міцністю на розрив є рівноцінними сталі, тому їх застосування для зміцнення бетонних конструкцій обіцяє значну економічну вигоду.

  • армувати

    Армувати — технічний термін, що означає дію (доконаного та недоконаного виду) зі зміцнення матеріалу або конструкції шляхом вбудовування в нього арматури. Наприклад, для підвищення міцності бетонних елементів, які відчувають розтяг, у них поміщають металеві стрижні; такий процес називають армуванням бетону металом (Наука.., 12, 1956, 17).

  • армуючий

    Дієприкметник, утворений від дієслова «армувати».