1. Філософська позиція, що заперечує існування об’єктивної реальності незалежно від людського сприйняття, свідомості або мови, або ставить під сумнів можливість її пізнання.

2. В естетиці та мистецтвознавстві — напрям або творчий метод, свідомо протиставлений реалізму, що характеризується відмовою від правдоподібного відтворення дійсності, використанням умовних, абстрактних або фантастичних форм (наприклад, в живописі, літературі, театрі).

3. У теорії міжнародних відносин — підхід, який критикує класичний реалізм та неореалізм, акцентуючи увагу на ролі ідей, норм, ідентичностей та соціальних конструктів, а не лише на матеріальних факторах (силі, інтересах) у формуванні зовнішньої політики.

1. Білковий препарат, що отримується з нирок тварин і використовувався в експериментальній медицині для блокування реніну — ферменту, який підвищує артеріальний тиск.

2. Застаріла назва інгібіторів реніну — групи лікарських засобів, призначених для лікування артеріальної гіпертензії шляхом пригнічення активності ферменту реніну.

1. Математичний вираз, що встановлює відношення порядку між двома величинами, які не є рівними, тобто один із виразів більший або менший за інший; нерівність.

2. Соціальне, економічне чи політичне явище, протилежне рівності, що характеризується наявністю системних перешкод, обмежень або переваг для окремих груп у суспільстві.

1. Політичний термін, що означає стан міжнародних відносин, протилежний розрядці міжнародної напруги, характеризується посиленням конфронтації, ворожості та відновленням гонки озброєнь між країнами або військово-політичними блоками.

2. У фізиці та техніці — явище або процес, що перешкоджає або зупиняє природну чи заплановану електричну розрядку (наприклад, нейтралізацію заряду), часто штучно створений для підтримки потенціалу.

1. Хімічна речовина, яка, будучи доданою до розчину, зменшує розчинність іншої речовини в даному розчиннику, часто викликаючи її випадання в осад.

2. Засіб або технологічний компонент, що запобігає розчиненню, розмиванню або руйнуванню матеріалу (наприклад, фарби, клею, покриття) під дією розчинників або вологи.

1. У логіці — суперечність у міркуванні, що виникає через порушення законів формальної логіки, внутрішня несумісність тверджень, які одночасно висуваються.

2. У філософії — поняття, що вказує на принципову неможливість повного раціонального пояснення певних явищ, внутрішня протирічність у самому підґрунті мислення або буття.