Словник Української
1. (у біології, про організми) Здатний жити та розвиватися як у кисневому (аеробному), так і в безкисневому (анаеробному) середовищі; факультативно-анаеробний.
2. (у біохімії, про ферменти або метаболічні шляхи) Здатний функціонувати в обох напрямках, забезпечуючи як синтез, так і розпад певних сполук.
1. (у віршознавстві) такий, що має стопу амфібрахій, яка складається з трьох складів — короткого, довгого та короткого (∪—∪).
2. (у ботаніці) такий, що має листки, квітки або інші органи, розташовані по колу навколо стебла на одному рівні.
1. (біол.) Органічна сполука, молекула якої містить одночасно гідрофільні та гідрофобні групи, що зумовлює її здатність утворювати міцели та бімолекулярні шари; поверхнево-активна речовина природного або синтетичного походження (наприклад, фосфоліпіди, жирні кислоти, миючі засоби).
2. (іст.) У Стародавньому Римі — глядач, який сидів у амфітеатрі під час видовищ.
1. (у ботаніці) Про рослину, що має два типи пагонів: довгі, з вузлами на значній відстані один від одного, та короткі, зі зближеними вузлами.
2. (у ботаніці) Про пагін, що має як довгі, так і короткі міжвузля на одному стеблі.
1. (у зоології, про хребці) такий, що має увігнуті поверхні з обох боків тіла хребця; двоугнутий.
2. (у ботаніці, про клітини) такий, що має двояковогнуту форму.
1. (у хімії) про речовину: здатний проявляти як кислотні, так і основні властивості, залежно від умов реакції або природи іншого реагенту.
2. (у геології) про мінерали або елементи: що має подвійну природу і може входити до складу як кислих, так і основних гірських порід.
1. У зоології — спосіб розмноження деяких тварин (наприклад, коловерток, певних червів), при якому в життєвому циклі чергуються покоління, що розмножуються статевим шляхом (амфіміксис), і покоління, що розмножуються партеногенетично.
2. У більш широкому сенсі — форма розвитку організмів, що поєднує в собі статевий процес з різними типами безстатевого розмноження (наприклад, партеногенезом або вегетативним розмноженням).
Амфоглюкамін — лікарський засіб, протигрибковий антибіотик, що використовувався для лікування глибоких мікозів, зокрема гістоплазмозу, бластомікозу та кокцидіоїдозу; активна речовина — амфотеріцин В у поєднанні з метилглюкаміновою сіллю для створення водорозчинної форми.
Амфодонтограма — це діаграма або графічне зображення, що використовується в стоматології та пародонтології для візуальної фіксації стану пародонта (ясен, зубних альвеол, цементу кореня та періодонтального зв’язка) навколо кожного зуба.
Амфодонтограма — це стандартизована карта обстеження, на якій спеціальними позначками (цифри, індекси, кольорове маркування) відзначають глибину пародонтальних кишеньів, ступінь рухливості зубів, наявність кровоточивості, рецесію ясен та інші клінічні параметри для діагностики та контролю лікування захворювань пародонта.
Амфодонтоз — захворювання тканин пародонта, що характеризується системним ураженням всіх його елементів (ясен, кісткової альвеоли, періодонта та цементу кореня) і призводить до руйнування зуболункового апарату та втрати зубів.