Словник Української
1. Властивість людини, що виражається в сильному прагненні до успіху, слави, високого становища в суспільстві або до досягнення складних, важливих цілей; честолюбність.
2. Прагнення до чогось видатного, значного; високі домагання, претензійність (у позитивному або негативному значенні).
1. Який прагне досягти високих цілей, значного успіху, слави або впливу; повний амбіцій, честолюбний.
2. Який свідчить про таке прагнення; грандіозний, масштабний, викликаний честолюбством (про плани, проекти тощо).
1. Властивість людини, що виражається в сильному прагненні до успіху, досягнення високих цілей, кар’єрного зростання або визнання; честолюбство.
2. Надмірне прагнення до слави, почестей, високого становища в суспільстві, що часто сприймається як негативна риса; зарозумілість, марнославство.
1. Прислівник до слова “амбіціозний” у значенні: з великими, честолюбними прагненнями, що виражає такі прагнення; з претензією на значні досягнення, успіх або визнання.
2. Так само, у значенні: з викликом, з демонстрацією власних амбіцій, часто з відтінком зарозумілості або вищості.
Амбуате — власна назва села в західній частині Франції, розташованого в регіоні Нова Аквітанія, департамент Приморсьна Шаранта.
1. (у зоології) Пов’язаний з амбулакральною системою голкошкірих тварин (наприклад, морських зірок, їжаків), що виконує функції руху, дихання та виділення; такий, що належить до неї.
2. (у зоології) Призначений для пересування; такий, що має відношення до амбулакральних ніжок (рухливих виростів з присосками).
1. Стосунковий до амбулаторії та поліклініки як типів медичних закладів, що надають допомогу хворим, які не потребують цілодобового спостереження та лікування в стаціонарі.
2. Пов’язаний з організацією та наданням медичної допомоги в умовах, коли пацієнт відвідує лікувальний заклад для консультації, діагностики, процедур чи лікування, а потім повертається додому.
1. (від фр. embouchure — «рот», «отвір») Спеціальний наконечник духових музичних інструментів, до якого музикант прикладає губи для видобування звуку.
2. (у техніці) Розтруб, воронка або інший пристрій для спрямування потоку повітря, звукових хвиль тощо, наприклад, у гучномовці, мікрофоні або слуховому апараті.
Амвросіївна — жіноче по батькові, утворене від чоловічого імені Амвросій; означає доньку Амвросія.
1. У християнській традиції — чудесна небесна їжа, яку, згідно з Біблією, Бог посилав ізраїльтянам під час їхніх мандрів пустелею після виходу з Єгипту; часто символізує духовне поживу.
2. У переносному значенні — щось надзвичайно смачне, вишукане, приємне для смаку або дуже бажане; ласощі.
3. Застаріла назва або народна назва деяких рослин, зокрема петрушки кучерявої (Petroselinum crispum).