Апофегма — це коротке, афористичне висловлювання, що відзначається дотепністю.

Цей жанр є невеликим оповіданням про розумну репліку або вчинок філософа, митця чи іншої кмітливої особистості. Його найвідомішими персонажами традиційно були діячі античності. Апофегма була широко поширена в європейській літературі з давніх часів аж до XVIII століття, а свого розквіту набула в епоху Відродження. В українській літературі вона активно вживалася з XVI по XVIII століття, часто виконуючи роль ілюстрації в полемічних творах та проповідях.

У геометрії апофемою називають відрізок, який проведено з центральної точки правильного багатокутника до однієї з його сторін, причому цей відрізок утворює з нею прямий кут.

Властивість людської свідомості бачити зв’язки та закономірності в випадкових або не пов’язаних між собою даних, подіях чи явищах.

1. У Стародавній Греції та Римі це означало ритуал або практику вшанування видатної людини шляхом її вознесіння до статусу божества.

2. У книжковій мові — надзвичайне вихваляння, прославлення певної особи, події чи явища, що доводиться до найвищого ступеня. Наприклад, у художніх творах це може бути увічнення протесту або таких почуттів, як материнська любов чи страждання.

3. У театральному мистецтві — урочиста фінальна сцена вистави чи концерту, мета якої — грандіозне прославляння народу, героя чи знаменної події.

Апоферитин — це протеїн, що утворює комплексну сполуку заліза, поєднуючи гідроксид заліза з фосфорною кислотою (утворюючи феритин). Він відповідає за абсорбцію заліза в кишківнику та його подальше резервне накопичення в організмі. Цей білок локалізується в таких органах, як селезінка, печінка та кишкова слизова оболонка.

Апофермент — це білкова, колоїдальна складова ферменту, яка відповідає за специфічність його дії. Він активує інший компонент ферментивної системи — кофермент, а також залучається до регулювання каталітичної активності. Ця білкова структура є чутливою до високої температури та втрачає свої властивості при її підвищенні.