Значення
- (Релігія) –
У Стародавній Греції та Римі це означало ритуал або практику вшанування видатної людини шляхом її вознесіння до статусу божества.
- (Література) –
У книжковій мові — надзвичайне вихваляння, прославлення певної особи, події чи явища, що доводиться до найвищого ступеня. Наприклад, у художніх творах це може бути увічнення протесту або таких почуттів, як материнська любов чи страждання.
- (Мистецтво) –
У театральному мистецтві — урочиста фінальна сцена вистави чи концерту, мета якої — грандіозне прославляння народу, героя чи знаменної події.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. апофеоз, р. апофеозу, д. апофеозові, з. апофеоз, о. апофеозом, м. апофеозі, к. апофеозе