1. (історичне) Торгова марка снодійного та заспокійливого лікарського препарату на основі барбітурату, що використовувався у першій половині XX століття.

2. (загальне) Застаріла назва або жаргонне позначення снодійних засобів групи барбітуратів.

1. (мінералогія) Рідкісний мінерал, різновид корунду, що має сірувато-синювату або зеленувату барву; синій сапфір.

2. (поетичне, застаріле) Надзвичайно твердий, незламний матеріал або предмет; часто вживається як епітет для позначення надміцності (наприклад, адамантинові скелі, адамантинове серце).

3. (хімія, техніка) Штучний матеріал, сплав або покриття, що відрізняється винятковою твердістю.

Адамантобластома — доброякісна пухлина щелепи, що розвивається з клітин епітелію емалевого органу зуба (адамантобластів) і за структурою нагадує тканину зубного зачатка.

Адаптіоморфоз — у біології, зокрема в еволюційній морфології: тип філогенетичних перетворень органів, при яких зміни їхньої будови та функції відбуваються в напрямку підвищення рівня пристосованості організму до середовища.

1. Здатність організму, системи чи механізму пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі або нових умов функціонування.

2. У біології — властивість живих організмів набувати ознак, що забезпечують найбільш ефективне існування в певному середовищі.

3. У психології та соціології — здатність людини чи соціальної групи змінювати поведінку, погляди або діяльність відповідно до нових обставин життя.

4. У техніці та програмуванні — властивість пристрою, програми чи системи працювати в різних умовах або взаємодіяти з різними компонентами без суттєвих змін.

Адаптовність — властивість організму, системи чи механізму пристосовуватися до змін умов довкілля, нових вимог або обставин; здатність до адаптації.

Адаптовність — у техніці та технологіях: характеристика системи, що дозволяє їй модифікувати свої параметри або функції для ефективної роботи в різних умовах.

Адаптовність — у соціології та психології: здатність людини чи соціальної групи успішно інтегруватися в нове середовище, засвоювати зміни та знаходити в них оптимальні моделі поведінки.

Адаптоген — речовина природного (рослинного, тваринного або мінерального) походження, яка підвищує неспецифічну стійкість організму до широкого спектру шкідливих впливів фізичного, хімічного та біологічного характеру, сприяючи нормалізації його функцій та зберігаючи гомеостаз.

Адаптоген — лікарський засіб або біологічно активна добавка на основі таких речовин, що використовується для покращення адаптаційних можливостей організму, збільшення працездатності та стійкості до стресу.

Адаптогенез — біологічний термін, що означає процес формування та розвитку адаптацій (пристосувань) організмів до змінних умов навколишнього середовища в ході еволюції.

Адаптогенез — у фармакології та медицині: процес підвищення неспецифічної опірності організму до шкідливих впливів різної природи (фізичних, хімічних, біологічних) за допомогою спеціальних засобів — адаптогенів.

Адаптогени — це група природних рослинних або рідше тваринних речовин, які підвищують неспецифічну стійкість організму до широкого спектру шкідливих впливів фізичного, хімічного та біологічного походження, сприяючи нормалізації його функцій та здатності адаптуватися до стресових умов.

У фармакології та медицині — лікарські засоби (переважно на основі рослинної сировини, як-то женьшень, елеутерокок, родиола рожева тощо), що мають загальнозміцнювальну дію та допомагають організму протистояти стресу, стомленню та несприятливим факторам навколишнього середовища.