Словник Української
АРИСТОКРАТ, -а, чол. Особа, що входить до складу аристократії (у другому значенні цього слова).
Як ілюстрація вживання: у творі Т. Шевченка згадуються патриції-аристократи та сенат у Римі (“А в Римі свято…”, II, 1953, 271).
У художній літературі (Н.-Лев., І, 1956, 171) персонаж порівнює бал із прийомами найвищої та найзаможнішої шляхти Варшави.
В історичному контексті (Іст. стар. світу, 1957, 84) вільних жителів Аттики поділяли на аристократів (знать) та демос — простий народ.
Аристократизм — це манера поводження, властива представникам аристократії, яка проявляється у зовнішній вишуканості, витонченості та гордовитості.
Також це поняття може означати благородство і шляхетність у поведінці або вдачі.
1. Відносний до аристократії. Наприклад: про народну трагедію, що виникла серед простого люду, а згодом була запрошена до вищого, аристократичного кола; або про владу скіфських ватажків, яка поступово позбувалася демократичних ознак і набувала рис деспотизму на користь родовитої верхівки.
2. Властивий аристократові, притаманний аристократам. Наприклад: про погляд, у якому відчувалася зневага шляхетної особи до простолюдина; або про рухи та манери, що набули певної витонченості, властивої вищому суспільству.
3. Історичне значення: такий, для якого характерна панівна роль аристократії. Наприклад: про рабовласницькі республіки, що поділялися на ті, де влада належала аристократії, та ті, де вона була демократичною.
Аристократичність — це іменник жіночого роду, абстрактне поняття, утворене від прикметника «аристократичний» у значенні 2; синонім до слова «аристократизм».
Ілюстрацією вживання є літературний приклад: героїня Ватя вагалася, чи перелазити через перелаз, оскільки в її свідомості аристократичність і демократичність несподівано вступили в запеклу боротьбу (Микола Левицький, том IV, 1956, сторінка 84).
Прислівник, утворений від прикметника «аристократичний».
Характеризує дію або прояв, властивий аристократії: витончено, вишукано. Наприклад, про тонкі манери, вирази та поводження; або про надзвичайно чисту та правильну вимову, яка навмисно виділяється.
АРИСТОКРАТІЯ, -ї, ж. 1. (вик. в одн., іст.) Тип державного устрою, за якого повнота влади зосереджена у представників багатої знаті, що передає свої права спадково.
2. (збірн.) Панівна еліта суспільства, що належить до експлуататорських класів і складається з найвищої, переважно родової, знаті. // Найбільш привілейована частина будь-якого класу чи певної соціальної групи.
АРИСТОКРАТКА, -и, іменник жіночого роду. Жіночий відповідник до іменника «аристократ». Як приклад використання: у художній літературі зустрічається репліка «Вона казала, що так поводяться всі аристократки» (Л. Укр., III, 1952, 654). Також: «Одної препишної місячної зимової ночі їхав молодий мужик з аристократкою… й обоє вони мовчали» (Коб., III, 1956, 243).
Ботанічний термін. Дивіться статтю «кірказон».
Філософська школа або течія, що ґрунтується на ідеях давньогрецького мислителя Аристотеля.
Аритма — це традиційна обрядова операція, яку колись практикували серед корінних народів Австралії. Вона полягала в тому, що юнакам через декілька тижнів після звичайного обрізання (циркумцизії) робили поздовжній розріз пеніса, що призводило до часткового або повного розщеплення сечівника. Цей втручання було надзвичайно ризикованим, рана заживала повільно і супроводжувалася сильним болем.
Період відновлення вимагав, щоб хлопець постійно лежав на спині, отримував спеціальне харчування та догляд від жінок, які пильнували, аби не виникли життєво небезпечні інфекції. Після загоєння статевий член зберігав здатність до ерекції, але набував значно більшої ширини. Через це дівчата також зазнавали хірургічного втручання — їм розширяли вхід до піхви за допомогою надрізу.
Сечовипускання після такої операції найчастіше відбувалося в позиції сидячи навпочіпках, подібно до жінок, при цьому член потрібно було тримати спрямованим угору. Вважається, що ця своєрідна процедура, попри свою складність, не заважала продовженню роду.