Словник Української
1. (у віршознавстві) Система віршування в класичній арабсьій, перській, тюркській та деяких інших поезіях, заснована на чергуванні довгих і коротких складів за чітко визначеними метричними схемами (вазнами).
2. (у літературознавстві) Наука про закони та правила цієї метричної системи, один з розділів класичної поетики.
Мінерал класу силікатів, різновид піроксену, що складається переважно з літію, натрію та заліза; названий на честь шведського хіміка Ю. А. Арфведсона.
1. Який за формою нагадує арфу, схожий на арфу.
2. У біології (про органи, структури): що має витягнуту форму з відгалуженнями, що розходяться, нагадуючи струнний інструмент арфу (наприклад, про певні типи м’язів, хрящів, нервових сплетень).
1. Властивість або якість, що характеризує схожість з арфою за формою, будовою або принципом дії.
2. (У біології, анатомії) Термін, що описує структуру, формою нагадує арфу, наприклад, про певні форми кісток, хрящів або органів.
1. (географія) Назва річки в Україні, лівої притоки Дніпра, що протікає територією Черкаської області.
2. (історична топоніміка) Назва колишнього села в Україні, яке було поглинуте водосховищем Кременчуцької ГЕС; історично розташовувалося на березі річки Арха.
1. Такий, що набув ознак архаїчності, став архаїчним; навмисно наданий старовинного, застарілого характеру (про мовні засоби, стиль, художні прийоми тощо).
2. У лінгвістиці: такий, що був свідомо вилучений з активної вживаності та переведений у розряд застарілих (про слово, форму, конструкцію).
1. Ставати архаїчним, застарівати, виходити з ужитку (про слова, мовні форми, стилі тощо).
2. Набувати рис архаїчності, старомодності; навмисно наслідувати старовину (про мистецькі твори, стиль поведінки, одяг тощо).
1. Людина, яка вживає архаїзми або наслідує старовинний стиль у мові, літературі, мистецтві чи поведінці.
2. Прихильник або представник архаїзму в мистецтві, що прагне відтворити стародавні, примітивні форми.
3. Дослідник, знавець або колекціонер старовинних речей, пам’яток старовини.
1. Розділ мовознавства, що вивчає архаїзми — застарілі слова, словосполучення, граматичні форми та синтаксичні конструкції, а також закономірності їх виходу з активного вжитку.
2. Сукупність архаїзмів, характерних для певної мови, мовного стилю, твору певного автора або історичного періоду.
1. Властивий архаїзму, що містить архаїзми; такий, що використовує застарілі слова, форми, стилістичні прийоми.
2. Який належить до давніх часів, стародавній; такий, що вийшов із вжитку, застарілий.
3. У мистецтві: такий, що наслідує чи відтворює давні, переважно античні, художні форми, стиль; архаїчний.