Дивись статтю «арнаут».

Арнаути — субетнічна спільність албанського походження, яка сформувалася в період з 1300 по 1600 рік унаслідок балканських міграцій. Ці переселення були спричинені походами хрестоносців, занепадом Візантійської імперії та османським вторгненням.

Цей термін також позначав майбутніх бузьких козаків. Їхнє товариство складалося з представників різних народностей: молдаван, волохів, українців, некрасівців та болгар, які проживали на території Туреччини.

Різновид ярого пшеничного злака, що має зерно білого кольору та високої твердості; вживається виключно в однині.

Хлібобулочний виріб, випічений з борошна, що помелено з описаного вище сорту пшениці.

Багаторічна трав’яниста рослина, що відрізняється високим зростом та жовтими суцвіттями; має значне медичне застосування. У літературних джерелах зустрічаються описи її зростання, наприклад, серед каміння (Коб., І, 1956, 470). Флора Українських Карпат налічує майже двісті видів цілющих рослин, до яких належать арніка гірська, тирлич жовтий та чемерник червонуватий (Наука.., 10, 1961, 36).

У фармацевтиці цей термін також позначає лікарський засіб, вироблений із квіткових головок даної рослини.

Еволюційний процес, в ході якого група живих істот, набуваючи корінних адаптацій, переходить до існування в новому середовищі.

1. Процес руйнування поверхні або структури внаслідок хімічного або механічного впливу.

2. У медицині — пошкодження цілісності тканин, зокрема судинних стінок, що виникає через їхнє роз’їдання при запаленнях або формуванні виразок.

Ароїдні — це родина однодольних рослин, представники якої переважно є багаторічними травами з кореневищем, великим, часто прикореневим листям. До цієї групи також належать ліани, епіфіти та дерева.

Більшість рослин цієї родини містять токсичні речовини, зокрема алкалоїди та глюкозиди. Окремі види знайшли застосування у медицині.

Чимало ароїдних культивують як декоративні кімнатні та оранжерейні рослини. У тропічних регіонах деякі види (як-от таро) вирощують для споживання в їжу.

АРИСТОКРАТ, -а, чол. Особа, що входить до складу аристократії (у другому значенні цього слова).

Як ілюстрація вживання: у творі Т. Шевченка згадуються патриції-аристократи та сенат у Римі (“А в Римі свято…”, II, 1953, 271).

У художній літературі (Н.-Лев., І, 1956, 171) персонаж порівнює бал із прийомами найвищої та найзаможнішої шляхти Варшави.

В історичному контексті (Іст. стар. світу, 1957, 84) вільних жителів Аттики поділяли на аристократів (знать) та демос — простий народ.