Бронекатер — невеликий військовий корабель, призначений для дій на річках, озерах та в прибережних морських зонах, що має бронювання для захисту екіпажу та життєво важливих вузлів від вогню стрілецької зброї та осколків.

Бронекатер — тип артилерійського катера, що активно використовувався, зокрема, радянськими військами під час Другої світової війни для вогневої підтримки, висадки десантів, патрулювання та боротьби з катерами противника на внутрішніх водних шляхах.

1. Індивідуальний засіб захисту, призначений для захисту тулуба людини від ураження кульовою, осколковою або іншою зброєю, що виготовляється з міцних, стійких до проникнення матеріалів (кераміки, металу, високоміцних волокон) та носиться як жилет.

2. Розмовна назва будь-якого засобу індивідуального захисту грудей та спини, що має конструкцію жилета, незалежно від класу та рівня захисту.

Бронедрезина — спеціальний бойовий залізничний рухомий склад (дрезина), захищений бронею та озброєний кулеметами, гарматами або іншими видами зброї, призначений для ведення розвідки, охорони залізничних ділянок, бою та супроводу військових ешелонів.

Бронедрезина — легка броньована самохідна бойова одиниця на залізничному ходу, що може використовуватися як самостійно, так і у складі бронепоїзда, часто виконуючи функції розвідувального або допоміжного модуля.

1. Військовий термін: обертовий захищений вогневий вузол, що встановлюється на бронетехніці (танках, бойових машинах, кораблях) або фортифікаційних спорудах, призначений для розміщення гармати, кулемета чи іншого озброєння та захисту обслуги від куль, осколків та ударної хвилі.

2. Архітектурний термін (історичний): укріплена вежа з товстими кам’яними або цегляними стінами, що використовувалася в оборонному будівництві (замках, фортецях) для захисту та ведення вогню.

1. Спеціальний снаряд, призначений для ураження броньованих цілей (танків, бронетехніки, укріплень) завдяки високій пробивній здатності, що забезпечується великою щільністю матеріалу (наприклад, вольфраму) та високою швидкістю польоту.

2. Рідкісне, застаріле позначення солдата або фахівця, озброєного протитанковою зброєю або який спеціалізується на боротьбі з бронетехнікою.

1. Розмовна назва бронебійної кулі — спеціального снаряда для стрілецької зброї, призначеного для ураження легкої бронетехніки, бронетранспортерів або цілей, захищених бронею, завдяки високій твердості та проникній здатності сердечника (зазвичай з вольфраму або обідженого урану).

2. Розмовна назва протитанкової керованої ракети (ПТКР) або реактивного протитанкового гранатомета (РПГ), що використовуються для боротьби з бронетехнікою.

1. Військовий термін: обертова броньована конструкція на бойовій техніці (танку, кораблі, фортифікаційній споруді), призначена для розміщення гармати та/або кулемета, що забезпечує їх круговий обстріл та захист екіпажу.

2. Архітектурний термін (застаріле): укріплена, часто вежоподібна споруда з товстими стінами, облицьованими броньовими плитами, що використовувалася в фортифікації.

Бронеавтомобіль — бойова броньована колісна машина (автомобіль), призначена для перевезення особового складу, вогневої підтримки, розвідки або охорони, захищена від куль та осколків та часто озброєна кулеметами або гарматами.

Бронеавтомобіль — історичний термін, що позначає тип легкої бронетехніки на шасі автомобіля, поширений у першій половині XX століття (наприклад, у Першій та Другій світових війнах), на відміну від сучасних бронетранспортерів та бойових машин піхоти.

1. Традиційний український сир з овечого молока, рідше з коров’ячого або з їх суміші, характерний для гуцульської кухні; має солонуватий смак, зернисту структуру та білий або кремовий колір, виготовляється шляхом заквашування сичуговим ферментом.

2. Власна назва села в Закарпатській області України.

1. Мінерал класу галогенідів, бромідна срібла (AgBr), що кристалізується в кубічній системі, рідкісний, має жовтуватий колір; зустрічається в зоні окиснення деяких родовищ срібних руд.

2. Сіль бромідної кислоти, що містить аніон Br⁻ (наприклад, калій броміт, KBrO₂).