Значення
- (Техніка) –
Спеціальний снаряд, призначений для ураження броньованих цілей (танків, бронетехніки, укріплень) завдяки високій пробивній здатності, що забезпечується великою щільністю матеріалу (наприклад, вольфраму) та високою швидкістю польоту.
- (Військова справа) –
Рідкісне, застаріле позначення солдата або фахівця, озброєного протитанковою зброєю або який спеціалізується на боротьбі з бронетехнікою.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бронебійник, р. бронебійника, д. бронебійникові, з. бронебійника, о. бронебійником, м. бронебійникові, к. бронебійнику