1. Органічна сполука, сіль або естер молочної кислоти, що утворюється в м’язах при інтенсивному навантаженні в умовах нестачі кисню та є кінцевим продуктом анаеробного гліколізу.

2. Біохімічний показник, іон або сіль лактатної (молочної) кислоти, концентрація якого в крові використовується в медицині та спортивній науці для оцінки рівня анаеробного метаболізму та втоми.

Лактатдегідрогеназа — фермент класу оксидоредуктаз, який каталізує взаємне перетворення пірувату та лактату (молочної кислоти) в клітинному метаболізмі, граючи ключову роль у анаеробному гліколізі.

Лактатдегідрогеназа — важливий клініко-лабораторний показник (часто позначається як ЛДГ), підвищений рівень якого в крові свідчить про пошкодження клітин серця, печінки, нирок, легень або скелетних м’язів.

Процес ініціації та підтримки вироблення молока в молочних залозах після пологів, що регулюється гормональною системою організму.

Лактоглобулін — білок групи глобулінів, що міститься в молоці ссавців, зокрема в коров’ячому молоці, де є одним з основних компонентів сироваткових білків.

Лактоглобуліни — група білків глобулінової природи, що містяться в молоці ссавців, зокрема β-лактоглобулін, який є одним з основних білків сироватки коров’ячого молока.

Лактоденсиметр — спеціальний прилад (різновид ареометра) для вимірювання густини молока, що дозволяє визначати його жирність та виявляти можливі домішки шляхом аналізу питомої ваги рідини.

1. Органічна сполука, молочний цукор, що міститься в молоці ссавців та є дисахаридом, утвореним із залишків галактози та глюкози.

2. Харчова речовина, яка може викликати непереносимість у деяких людей через відсутність ферменту лактази, необхідного для її розщеплення в організмі.

Лактоземія — медичний термін, що означає наявність лактози (молочного цукру) в крові.