Словник Української
1. Стосується до лангобардів — германського племені, що в VI столітті вторглося в Італію та заснувало на її території свою державу (Лангобардське королівство).
2. Пов’язаний з періодом, культурою, мистецтвом, звичаями або мовою лангобардів.
3. У архітектурі: характерний для доби раннього середньовіччя в Італії (VI–VIII ст.), коли панували лангобарди; лангобардський стиль.
1. Традиційна угорська страва у вигляді підної коржика з дріжджового тіста, що смажиться у фритюрі та подається з часниковим соусом, сиром або іншими добавками.
2. Угорське прізвище, що походить від слова “láng” (полум’я).
1. (географія) Місто у Франції, адміністративний центр департаменту Верхня Марна в регіоні Гранд-Ест; відоме своєю добре збереженою архітектурою часів Середньовіччя та Відродження.
2. (історична географія) Історична область у Франції, колишнє графство, а згодом герцогство, на території сучасної Верхньої Марни.
3. (кулінарія) Сорт сиру з коров’ячого молока, що виробляється в однойменному регіоні Франції; має м’яку, покриту білою цвіллю скоринку та ніжний, трохи солонуватий смак.
1. Великий морський рак родини Palinuridae з довгими вусиками та міцним панциром, що не має клешень, але має потужні шиписті ноги; цінний промисловий об’єкт.
2. М’ясо такого рака, що вживається в їжу як делікатес.
1. Великий морський ракоподібний з ряду Десятиногі, що мешкає в теплих водах, має довгі вусики та міцний панцир, але позбавлений клешень (родина Palinuridae). Цінний промисловий об’єкт.
2. М’ясо такого ракоподібного, що вживається в їжу як делікатес.
Великий морський ракоподібний родини омарових (Nephropidae), що мешкає в Атлантичному океані та Середземному морі, відомий своїми довгими вузькими клешнями зі смугастим візерунком; промисловий вид, цінний харчовий продукт. Синонім: норвезький омар.
Лангхус — власна назва норвезького селища (Langhus), розташованого в комуні Шедсму фюльке Вікен на південному сході Норвегії.
Лангхус — власна назва залізничної станції (Langhus stasjon), що обслуговує однойменне селище в Норвегії.
1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області.
2. (Рідко) Прізвисько або прізвище, що походить від назви місцевості.
1. У Німеччині, Австро-Угорщині та деяких інших країнах у XIX — початку XX століття: військове формування, створене з резервістів, які відслужили строкову службу та перебували у запасі, призначене для поповнення діючої армії та виконання завдань у тилу.
2. У сучасній Німеччині: історична назва територіальної армії або ополчення, що збереглася у традиційній термінології.
1. Титул світського правителя (князя) в середньовічній Німеччині, що володів великою територією (ландграфством) і мав повну судову та військову владу на своїй землі, був безпосереднім васалом імператора.
2. Особа, що мала цей титул.