Древослів

Словник Української Мови

ландграф

[lɑndɦrɑf] Іменник

Буква:Л

Значення

  1. (Історія) –

    Титул світського правителя (князя) в середньовічній Німеччині, що володів великою територією (ландграфством) і мав повну судову та військову владу на своїй землі, був безпосереднім васалом імператора.

  2. (Історія) –

    Особа, що мала цей титул.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. ландграф, р. ландграфа, д. ландграфові, з. ландграфа, о. ландграфом, м. ландграфі, к. ландграфе

Більше записів