1. Старовинний французький парний танець у повільному темпі з трьохдольним розміром, що виконувався на балах у XIX столітті; музика до цього танцю.
2. Музичний твір у ритмі однойменного танцю, призначений для виконання на музичних інструментах.
Словник Української
1. Старовинний французький парний танець у повільному темпі з трьохдольним розміром, що виконувався на балах у XIX столітті; музика до цього танцю.
2. Музичний твір у ритмі однойменного танцю, призначений для виконання на музичних інструментах.
Хімічний елемент з атомним номером 57, м’який, пластичний, сріблясто-білий метал, що належить до лантаноїдів; позначається символом La.
Рідкісний мінерал, оксид лантану та інших рідкісноземельних елементів.
1. Стосований до ландшафту, властивий ландшафту; пов’язаний з вивченням, формуванням або охороною ландшафтів.
2. Призначений для облаштування, художнього оформлення територій (про рослини, будівлі, споруди тощо).
Ландшафтник — фахівець у галузі ландшафтного дизайну, ландшафтної архітектури або садово-паркового господарства, який займається проектуванням, створенням та обслуговуванням зелених насаджень, парків, скверів, присадибних територій.
Ландшафтник — робітник, який безпосередньо виконує роботи з благоустрою та озеленення територій (посадка рослин, улаштування газонів, доріжок тощо).
Фахівець у галузі ландшафтознавства, який вивчає структуру, динаміку, просторову організацію та взаємозв’язки природних і антропогенних ландшафтів.
Галузь фізичної географії, що вивчає ландшафтну сферу Землі, її структуру, динаміку, просторову організацію та розвиток; наука про ландшафти.
1. Стосується ландшафтознавства — галузі знань, що вивчає ландшафти, їхню будову, динаміку, функціонування та розвиток.
2. Призначений для вивчення або дослідження ландшафтів.
Метод лікування та оздоровлення, заснований на цілеспрямованому використанні цілющих властивостей природного середовища (повітря, клімат, вода, рослинність, естетичні краєвиди) для покращення психофізіологічного стану людини.
1. У Німеччині, Австро-Угорщині та деяких інших країнах у XIX — початку XX століття — ополчення, третя черга резерву армії, що формувалася з військовозобов’язаних старших вікових категорій для несення тилової та гарнізонної служби, а також для поповнення діючої армії під час війни.
2. У Російській імперії під час Першої світової війни — загальна назва польових та резервних частин німецької та австро-угорської армій, сформованих з таких резервістів.
Ландштурміст — військовослужбовець ландштурму, ополчення другого чи третього розряду, яке скликалося в Австро-Угорщині та Німеччині під час Першої світової війни для допомоги регулярній армії, часто з осіб старших призовних віків.
Ландштурміст — у Російській імперії під час Першої світової війни: солдат ополчення, сформованого з тих, хто не підлягав призову до діючої армії за віком або станом здоров’я.