ландштурм

[lɑndʃturm] Іменник

Буква:Л

Значення

  1. (Історія) –

    У Німеччині, Австро-Угорщині та деяких інших країнах у XIX — початку XX століття — ополчення, третя черга резерву армії, що формувалася з військовозобов’язаних старших вікових категорій для несення тилової та гарнізонної служби, а також для поповнення діючої армії під час війни.

  2. (Історія) –

    У Російській імперії під час Першої світової війни — загальна назва польових та резервних частин німецької та австро-угорської армій, сформованих з таких резервістів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. ландштурм, р. ландштурму, д. ландштурмові, з. ландштурм, о. ландштурмом, м. ландштурмі, к. ландштурме

Більше записів