• попереїжджати

    1. Переїжджати по черзі або по одному в різних напрямках або до різних місць (про кількох або багатьох).

    2. Переїжджати через щось або через якусь перешкоду (про кількох або багатьох).

    3. Розмовне значення: переїжджати, змінюючи місце проживання або перебування (про кількох або багатьох).

  • попереїжджатися

    1. Переїжджати один через одного або один одного, пересуваючись на транспортних засобах у різних напрямках.

    2. Розмовне: переїжджати (переїхати) багато разів, по черзі або один за одним, з одного місця проживання на інше.

  • попереїздити

    1. Пересунути або перевезти різні предмети, речі з одного місця на інше (зазвичай про багато об’єктів або про дію, спрямовану на різні об’єкти).

    2. Розм. Пошкодити, зіпсувати багато чого, наїжджаючи на щось колесами або іншим способом.

    3. Розм., перен. Сильно побити, піддати фізичному насильству когось (про групу осіб або про дію стосовно різних людей).

  • попереїздитися

    Переїхати на нове місце проживання (про багатьох або всіх із групи, кола спілкування тощо).

  • попереймати

    1. Переймати багатьох або все по черзі, одного за одним.

    2. Захопити, заволодіти ким-чимсь у множині.

    3. Розділити, розчленувати щось на частини, перервавши цілісність.

  • поперейматися

    1. (розм.) Зазнати переймання, захопитися чимось у великій кількості або один за одним; перейнятися якимись почуттями, думками, настроями.

    2. (перен.) Стати схожим один на одного через наслідування; переняти один в одного якісь риси, звички, манеру поведінки.

  • поперейменовуваний

    такий, що його можна або потрібно перейменувати, змінити йому назву.

  • поперейменовувати

    1. Надати нових назв, імен чи найменувань низці об’єктів, осіб чи явищ, замінивши попередні.

    2. Змінити назви, найменування або імена в усіх або багатьох випадках певної категорії (наприклад, перейменувати всі вулиці в місті, низку установ тощо).

  • поперейменовуватися

    1. Змінити свою назву (про організацію, установу, населений пункт тощо).

    2. Отримати нове ім’я, прізвище або псевдонім (про людину).

  • поперек

    Тлумачення із “Словника української мови”* П О ПЕР Е К 1 , а, ч. Частина спини нижче пояса . Коли остання гілочка барвінку була встромлена в землю , вона розправила свій поперек і глянула навколо себе (Л. Янов., І, 1959, 407); Відпочивши трохи біля сина , Ольга відчула втому в усьому тілі ; болів поперек (Хижняк, Д. Галицький , 1956, 37). ПОПЕР Е К 2 . 1. присл. По ширині чого-небудь ; протилежне вздовж . Високий берег був ніби поперерізуваний поперек узенькими западинами та ярами (Н.- Лев ., III, 1956, 12). 2. присл., перен., розм. Проти чого-небудь , всупереч чому-небудь , наперекір . 3. у знач. прийм ., з род . в. Уживається при вказуванні на предмет або місце , по ширині якого спрямована дія або розташоване що-небудь . Було б учити , як лежало поперек подушечки , а як удовж , то вже не поможеться (Номис, 1864, № 6009); Поперек стежки лежало свіжозрубане дерево величезних розмірів (Гжицький, Чорне озеро , 1961, 196).