Тлумачення із “Словника української мови”* П О ПЕР Е К 1 , а, ч. Частина спини нижче пояса . Коли остання гілочка барвінку була встромлена в землю , вона розправила свій поперек і глянула навколо себе (Л. Янов., І, 1959, 407); Відпочивши трохи біля сина , Ольга відчула втому в усьому тілі ; болів поперек (Хижняк, Д. Галицький , 1956, 37). ПОПЕР Е К 2 . 1. присл. По ширині чого-небудь ; протилежне вздовж . Високий берег був ніби поперерізуваний поперек узенькими западинами та ярами (Н.- Лев ., III, 1956, 12). 2. присл., перен., розм. Проти чого-небудь , всупереч чому-небудь , наперекір . 3. у знач. прийм ., з род . в. Уживається при вказуванні на предмет або місце , по ширині якого спрямована дія або розташоване що-небудь . Було б учити , як лежало поперек подушечки , а як удовж , то вже не поможеться (Номис, 1864, № 6009); Поперек стежки лежало свіжозрубане дерево величезних розмірів (Гжицький, Чорне озеро , 1961, 196).