поперек

Приклад 1:
Щоправда, у такій звичайнісінькій подружній розмові Наталка кілька разів натиналася обережно заговорювати і про те, що в ній поволі згромадилося за роки подружнього співжиття, але чи тому, що слова, якими вона послуговувалася (не виключене, звісно, що вона просто не навчилася одягати почуття у відповідні граматичні сполуки, і тому слова, як надто куца заяча шкірка, покривала лише незначну частину грубезних клубів оббілованої туші поодиноких понять), зовсім не віддавали того внутрішнього зрушення, яке раптом, як грім з ясного неба, переінакшило їй весь світ, чи тому, шо Богдан, виплекавши в своїй уяві іншу Наталку, котрої ніколи не існувало і котра з дійсною, такою, як вона була, мала лише зовнішні, дуже поверхові ознаки (адже як вони побралися, їй, Наталці, ледве сповнилося сімнадцять, а Богданові двадцять сім, і відтоді між сімнадцятирічною юнкою і жінкою, що народила п’ятьох дітей, пролягли цілі світи, які, здавалося, Богдана ані трохи не обходили, бож він отримав те, що хотів, а Наталка ніколи не ставала йому поперек дороги, домагаючися своєї лепти, хоч, може, Богдан про ті світи дещицю й здогадувався, лише послідовно їх ігнорував, воліючи цією поставою назавжди унедійснити те, чого він боявся? ), боявся нагло віч-на-віч опинитися з чужою людиною і тому не помічав тих прапорців, що ними несміливо натиналася вимахувати його дружина, — Наталка й облишила і ці кволі спроби щось пояснити, вирішивши, що, може, тут і справді нема чого вияснювати, не виключене також, що вона, Наталка, зараз трохи перечулена (адже така смуга трапляється в кожного), і тому нехай життя пливе й далі самопливом, аж поки їй самій остаточно проясниться, що з нею скоїлося, бож коли спокійно розміркувати, то на які більш-менш ваговиті докази випадало їй покликатися, аби витлумачити Богданові навіть таку просту, а заразом і невимовно складну річ, як, приміром, її, Наталчине, ставлення до нібито повсякденних дрібниць, наслідком чого те, чого вона, Наталка, раніше навіть не зауважувала (що це старість?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Я вас любила замiсть рiдної матерi, я вам корилась i корюсь, поперек слова нiколи не сказала! За що ж ви мене зненавидiли?
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”

Приклад 3:
Во блiн — що тут ще скажеш… А в Єрусалимi якось було попустило, зрештою, й симпозiум видався цiкавий, так що поперек‑горла‑вгороджену кiстку власного, вже зафаховiлого екзгибицiонiзму: щоразу заново демонструвати вишкiреним захiдним iнтелектуалам, що й укра‑їнцi, бач, годнi висловлюватися складнопiдрядними реченнями, — вона тодi проковтнула порiвняно безболi‑сно, — тiльки, сидячи в перервi мiж сесiями на вiдкри‑тiй терасi за столиком, блаженно витягши ноги, посьорбуючи кавусю вперемiж iз балачкою — сперечалися за Донцова, та зрозумiйте ж ви, панство, це не антисемi‑тизм — це рев пораненого звiра: пустiть, дайте нам жити! — й з укритою посмiшкою розглядаючи спiвроз‑мовцiв крiзь золотинки змружених вiй, вона зненацька почула рiзке, надсадне янчання: невiдь‑звiдки на терасi взявся антрацитово‑чорний котюга, задерши хвоста йшов мiж столиками, крiзь загальний смiх та рiзномовнi оклики, й патрав повiтря червоно роззявленим вереском, — бризнуло попiд шкiру легеньким холодком: це ще що за проява?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”