Словник Української Мови
1. У наукових установах та вищих навчальних закладах: науковий співробітник або викладач, який готується до захисту дисертації на здобуття наукового ступеня; молодший науковий співробітник, асистент.
2. У деяких європейських країнах, а також історично: помічник професора, доцента чи іншого викладача в університеті; особа, що займає одну з нижчих викладацьких посад.
3. У церковному (католицькому) вжитку: молодший священик, який допомагає старшому при богослужінні; вікарій.
1. У філософії та логіці — другорядний, несуттєвий або випадковий ознака предмета, який не впливає на його сутність і може бути відокремлений від нього без зміни самої речі; протилежність — субстанція.
2. У мовознавстві — додатковий, другорядний член речення, який виражає обставину часу, місця, причини, мети тощо (обставина), або ознаку предмета (означення).
1. Форма підготовки науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації у вищих військових навчальних закладах та науково-дослідних установах, аналогічна аспірантурі в цивільних вузах.
2. Посада або період навчання особи (ад’юнкта), яка проходить таку підготовку для отримання наукового ступеня.
3. Структурний підрозділ вищого військового навчального закладу або науково-дослідної установи, що займається підготовкою ад’юнктів.
АЕД — абревіатура від “автоматизований зовнішній дефібрилятор”, портативний медичний пристрій, призначений для діагностики небезпечних порушень серцевого ритму (фібриляції шлуночків, тахікардії) та проведення, за необхідності, електричної дефібриляції через настінні електроди з метою відновлення нормальної роботи серця.
1. У давньогрецькій міфології — дочка Пандарея, дружина фіванського царя Зета, яка з ревнощів вбила свого сина Ітіла, прийнявши його за сина своєї невістки Нікобі, і була перетворена богами на соловейка (грец. ἀηδών — соловейко).
2. Поетичне назва соловейка, що походить від імені міфологічного персонажа.
1. Пов’язаний з висотними спорудами (переважно будинками), які розташовані на значній висоті над землею та розраховані на особливі умови експлуатації, зокрема аеродинамічні навантаження, тиск, температуру.
2. Призначений для роботи, використання або пов’язаний з великими висотами в атмосфері (у авіаційному, метеорологічному контексті).
1. Стосунний до аеровокзалу, властивий йому; призначений для аеровокзалу.
2. Розташований, знаходячийся біля аеровокзалу або безпосередньо на його території.
Аерогаммапошук — метод геофізичної розвідки, що полягає у вимірюванні інтенсивності гамма-випромінювання від гірських порід з літального апарата (літака, гелікоптера) з метою виявлення родовищ корисних копалин, зокрема уранових руд.
Аерогаммарадіометр — прилад, що встановлюється на літальних апаратах для вимірювання інтенсивності гамма-випромінювання від ділянок земної поверхні з метою геологічної розвідки, пошуку корисних копалин або екологічного моніторингу.
1. Пов’язаний з аерогаммаспектрометрією — методом геофізичної розвідки, що полягає у вимірюванні з літального апарата спектрального складу природного гамма-випромінювання гірських порід для виявлення корисних копалин (наприклад, уранових руд).
2. Створений, призначений або одержаний за допомогою аерогаммаспектрометра (приладу для таких вимірювань).