• адреса-вказівник

    1. У системі поштового зв’язку — спеціальна адреса, що не вказує на конкретне місце проживання або розташування адресата, а лише на населений пункт або поштове відділення, де його можна знайти за додатковими відомостями (наприклад, за ПІБ); застосовується, коли точна адреса невідома.

    2. У комп’ютерних технологіях та програмуванні — значення (зазвичай числове), що ідентифікує конкретне місце в пам’яті пристрою або в мережі, де зберігаються або можуть бути знайдені певні дані; синонім до “вказівника” або “адреси пам’яті”.

  • адреса-операнд

    1. У програмуванні та архітектурі комп’ютерів — адреса комірки пам’яті, де знаходиться операнд (дані), над яким виконується команда процесора; значення, що безпосередньо вказує на місце розташування даних в оперативній пам’яті або регістрі.

    2. У асемблері та машинних кодах — частина команди (інструкції), яка містить посилання на адресу комірки пам’яті з даними, а не на самі дані чи регістр; спосіб адресації, при якому в полі операнда команди зазначено адресу його розміщення.

  • адресація

    1. Дія за значенням дієслова “адресувати”; призначення, надсилання, звернення чого-небудь (листа, посилки, запитання тощо) до певної особи чи установи за конкретною адресою.

    2. У комп’ютерній техніці та програмуванні — спосіб або механізм визначення та вказівки місця розташування даних або пристрою в пам’яті обчислювальної системи.

    3. У телекомунікаціях та мережах — процес призначення ідентифікатора (адреси) мережевому пристрою для забезпечення його пошуку та обміну даними.

  • адреска

    1. Розм. зменш.-пестл. форма до “адреса” — точне позначення місця проживання або перебування особи, розташування установи, підприємства тощо.

    2. Заст. або діал. Невеликий папірець, картка з написаною на ній адресою; адресівка.

  • адсобар

    Адсобар — власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає територією Тернопільської області.

  • адсорбер

    1. Технічний пристрій, апарат або ємність, призначені для здійснення процесу адсорбції — поглинання газу, пари або розчиненої речовини поверхнею твердого тіла (адсорбенту).

    2. (у хімічній технології) Колона, апарат або інша установка, в якій відбувається вибіркове виділення компонентів газової суміші або розчину шляхом їх поглинання поверхнею твердого пористого матеріалу (наприклад, активованого вугілля, цеолітів, силікагелю).

    3. (в автомобільній промисловості) Розмовна назва адсорбера пари бензину (EVAP canister) — елемента системи уловлювання паливних випарів, що запобігає потраплянню парів бензину з паливного бака в атмосферу.

  • адсорберний

    1. (техн.) Призначений для адсорбції, що стосується адсорбера (апарата для поглинання газів, парів або розчинених речовин поверхнею твердого тіла). Наприклад: адсорберна колона, адсорберна установка.

    2. (хім., фіз.) Пов’язаний з явищем або властивістю адсорбції, що має здатність до адсорбування. Наприклад: адсорберний матеріал, адсорберна поверхня.

  • адсорбівний

    1. (у фізиці та хімії) Який має властивість адсорбувати, тобто поглинати (вбирати) гази, пари або розчинені речовини поверхнею твердого тіла або рідини.

    2. (у техніці) Призначений для адсорбції, що стосується процесу адсорбції або використовується в ньому (наприклад, про адсорбційні методи очищення).

  • адсорбований

    1. (у фізиці та хімії) Такий, що зазнав адсорбції; утриманий на поверхні твердого тіла або рідини за рахунок молекулярних сил (про речовину, молекули, атоми тощо).

    2. (переносно) Такий, що був сприйнятий, засвоєний або поглинений (про інформацію, знання, впливи).

  • адсорбованість

    1. Фізико-хімічна властивість речовини (твердого тіла або рідини) поглинати та утримувати на своїй поверхні молекули, атоми або іони іншої речовини з навколишнього середовища (газу, пари або розчину).

    2. Кількісна характеристика цієї властивості, що виражає максимальну кількість речовини, яка може бути поглинена одиницею маси або площі поверхні адсорбенту за певних умов.