Словник Української Мови
1. Збиратися, накопичуватися, об’єднуватися в єдине ціле, утворюючи агрегат (у техніці, хімії, геології тощо).
2. У статистиці, економіці, соціології — об’єднувати окремі дані, показники або величини в сукупні, зведені (агреговані) показники для аналізу на вищому рівні узагальнення.
3. У біології — збиратися, з’єднуватися окремим клітинам, молекулам або організмам у групу, конгломерат.
1. (про матеріали, покриття тощо) Такий, що зберігає свої властивості (міцність, цілісність, зовнішній вигляд) при тривалому впливі агресивних середовищ (кислот, лугів, солей, окисників, вологи, екстремальних температур).
2. (про рослини, сорти сільськогосподарських культур) Такий, що має високу стійкість до шкідників, хвороб або несприятливих умов довкілля.
Агресте — власна назва села в Румунії, що входить до складу комуни Бирсенешть у жудеці Арджеш.
1. Жіноче особове ім’я латинського походження (лат. Agrippina), що вживається в українській мові; народна форма — Грипина.
2. Рідкісна народна назва рослини з родини айстрових, відомої як підбіл звичайний, або мати-й-мачуха (Tussilago farfara).
Агріонії — у давньогрецькій міфології: свято на честь Агріонії, доньки Кадма, пов’язане з культом Діоніса, під час якого жінки в екстатичному стані шукали бога вночі.
Агріонії — у давньогрецькій міфології: епітет богині Венерії (Афродіти), що вшановувалася в місті Афіди на острові Кіпр.
Агідол — власна назва українського видавництва, заснованого у Львові в 1990-х роках, яке спеціалізувалося на випуску художньої, дитячої та навчальної літератури.
Агідол — власна назва однойменної книжкової серії або книжкової серії видавництва «Агідол», що включала твори українських та зарубіжних авторів, часто оформлені у вигляді невеликих за розміром книжок-кишеньок.
Агіей — власна назва давньогрецького міста в Аттиці, відомого як центр культу Аполлона Агієя (Аполлона Вуличного), покровителя доріг, подорожей і воріт.
Агіей — власна назва давньогрецького демону (адміністративно-територіальної одиниці) в Аттиці, до якого входило однойменне місто.
1. У давньоримській міфології — одна з гарпій, крилатих істот із жіночим обличчям і тілом хижого птаха, що асоціювалися зі смертельними вітрами та були втіленням караючої долі.
2. У переносному значенні — зла, жорстока або хижа жінка; відьма.
1. Пов’язаний з Агіополітом (грецьким письменником XV століття), його творчістю або літературною спадщиною.
2. Створений, написаний агіополітичним віршем — особливим підвидом політичного вірша, який використовувався в українській літературі XVI–XVIII століть і характеризувається чергуванням коротких та довгих рядків з переважно парною римою.
1. (у медицині) Вроджена або набута відсутність звивин кори головного мозку, що є важкою аномалією розвитку центральної нервової системи та супроводжується глибоким розумовим відставанням.
2. (у міфології) Власна назва: одна з німф у давньогрецькій міфології, дочка Феспія, яка народила сина від Геракла.