Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “адресувати”; призначення, надсилання, звернення чого-небудь (листа, посилки, запитання тощо) до певної особи чи установи за конкретною адресою.
2. У комп’ютерній техніці та програмуванні — спосіб або механізм визначення та вказівки місця розташування даних або пристрою в пам’яті обчислювальної системи.
3. У телекомунікаціях та мережах — процес призначення ідентифікатора (адреси) мережевому пристрою для забезпечення його пошуку та обміну даними.
Приклад 1:
Основні принципи архітектури комп’ютерів фон Неймана є такі: 9 використання двійкової системи числення для кодування інформації у комп’ютері; 9 програмне керування роботою комп’ютера; 9 зберігання програм у пам’яті комп’ютера; 9 адресація пам’яті. Ще на початку створення перших ЕОМ фірма IBM PC вперше зробила комп’ютер не як єдиний нерознімний пристрій, а забезпечила можливість його збирання з незалежно виготовлених частин аналогічно до дитячого конструкто- ра.
— Невідомий автор, “132 Trofimenko Og Prokop Iuv Shvaiko Ig Ta Inc Osnovi Programuva Tech”
Приклад 2:
У мові С++ визначено дві операції для роботи з покажчиками: 1) * – розадресація, чи розіменування покажчика; 2) & – адресація, тобто отримання адреси змінної. Для прикладу у програмі оголосимо цілу змінну Х зі значенням 7: int Х = 7; тоді, щоб її адресу записати до покажчика А, слід записати команду: А = &Х; // Значенням змінної А є адреса змінної Х. Якщо пам’ять, у якій зберігається змінна Х, починається з комірки під номером 2000, тоді змінній А після цієї команди буде присвоєно значення 2000.
— Невідомий автор, “132 Trofimenko Og Prokop Iuv Shvaiko Ig Ta Inc Osnovi Programuva Tech”