1. Властивість предмета, явища або образу, що полягає в насиченості, різноманітності або яскравості кольорів; колоритність.

2. Переносно: виразність, емоційна насиченість, образність мови, художнього твору тощо; експресивність.

1. Речовина, що надає певного кольору іншим матеріалам або об’єктам, використовується для фарбування тканин, шкіри, харчових продуктів тощо; фарба, пігмент.

2. (у біології) Пігмент, природна забарвлююча речовина в тканинах рослин і тварин (наприклад, хлорофіл, каротин, гемоглобін).

3. (у харчовій промисловості) Харчова добавка, що використовується для надання або відновлення кольору продуктам харчування.

1. Властивість за значенням прикметника “барвистий”; насиченість яскравими, різними кольорами, кольористість.

2. Переносно: виразність, яскравість, емоційна чи образна насиченість (мовлення, опису, художнього твору тощо).

барбітуроманія — патологічна залежність (наркоманія) від барбітуратів — снодійних та заспокійливих лікарських засобів, що характеризується нав’язливим бажанням їх вживати, зростанням доз для досягнення ефекту, а також психічною та фізичною залежністю.

1. Медичний термін, що означає хронічне отруєння барбітуратами (барбітуратами), що виникає внаслідок їх тривалого вживання з розвитком фізичної та психічної залежності, толерантності до препарату та абстинентного синдрому при припиненні прийому.

2. У ширшому, неспеціальному вживанні — стан патологічної залежності від снодійних та седативних препаратів барбітуратового ряду, що супроводжується характерними психічними та неврологічними порушеннями.

Хронічне отруєння, що виникає внаслідок тривалого вживання барбітуратів, характеризується психічною та фізичною залежністю, порушенням діяльності центральної нервової системи, зниженням розумової та фізичної працездатності.

Стан хворобливої пристрасті до барбітуратів, що належить до токсикоманій.

Барбітурат — синтетична лікарська речовина, похідна барбітурової кислоти, що має гіпнотичну, седативну та наркотичну дію; застосовується в медицині як снодійний, протисудомний або анестезуючий засіб.

Барбітурат — будь-який представник класу хімічних сполук, солей або похідних барбітурової кислоти, що діють як депресанти на центральну нервову систему.

1. (мед.) Застаріла торгова назва барбітуратів — групи лікарських речовин, похідних барбітурової кислоти, що мають снодійну, протисудомну та наркотичну дію.

2. (хім., іст.) Конкретна хімічна сполука — барбітурат, що використовувався в медицині як седативний та снодійний засіб.

1. (фармакол.) Застаріла назва барбітурату — лікарського засобу, похідного барбітурової кислоти, що має снодійну, протисудомну та наркотичну дію.

2. (іст., мед.) Торговельна назва одного з перших барбітуратів (вероналу), що застосовувався на початку XX століття як засіб для наркозу та лікування безсоння.

Барбітал — синтетичний лікарський засіб, похідне барбітурової кислоти, що належить до групи снодійних та седативних препаратів; застосовувався як засіб для лікування безсоння та судом.

Барбітал — хімічна сполука (5,5-діетилбарбітурова кислота), що є основою для синтезу ряду барбітуратів.