1. Людина, яка займається пересуванням на байдарці, переважно як видом спорту або активного відпочинку.

2. Спортсмен, який спеціалізується на веслувальних дисциплінах у байдарці.

1. Легкий вузький човен, зазвичай спортивного призначення, що приводиться в рух веслами з двома лопатями (байдарочним веслом) та керується за допомогою кермового пристрою або нахилів корпусу; може бути одно-, дво- або багатомісним, закритого типу (з кокпітом, що герметизується фартухом) або відкритого.

2. Розмовна назва для малих гумових або надувних ПВХ-човнів, що використовуються для прогулянок та сплавів по річках.

1. Великий дерев’яний човен, зазвичай довжиною до 20 метрів, з високими бортами та навісом на кормі, який використовувався для рибальства та вантажних перевезень на річках (зокрема, на Дніпрі, Дунаї) і в прибережних морських водах; різновид баркаса.

2. Заст. Велика, незграбна, повільна човен або судно; те саме, що байдак.

3. Перен., розм. Про повільну, неповоротку, важку на підйом людину або про громіздкий, незграбний предмет.

1. Власна назва: прізвище українського походження.

2. Застаріле та діалектне: жебрак, волоцюга, безхатько, людина, що веде бродячий спосіб життя.

1. Власна назва традиційного казахського національного виду кінних перегонів на великі дистанції (від 25 до 100 км), що випробовує витривалість коней та майстерність вершників.

2. Власна назва однойменної народної спортивної гри, поширеної серед тюркомовних народів, в якій вершники змагаються за володіння тушкою козла або барана (аналог кокпару, бузкаші).

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “байбак” — невеликий степовий гризун із родини вивіркових, що впадає в зимову сплячку.

2. Розмовне звернення або прізвисько до повільної, млявої, сонливої людини.

3. (діал.) Личинка жука, хробак.

1. Рід чагарників родини барбарисових (Berberis), що має дрібні жовті квіти, червоні кислуваті ягоди та колючі пагони; барбарис.

2. Плоди цієї рослини, що використовуються як приправа в кулінарії, а також у народній медицині.

1. Теплий верхній одяг з довгими рукавами, хутряною підбивкою та оксамитовою або суконною верхньою тканиною, який носили в Україні, переважно козаки, у XVI–XVIII століттях; різновид хутряної безрукавки або кожуха.

2. Назва села в Україні, зокрема в Черкаській області.

1. Рідкісне прізвище українського походження, що зустрічається переважно в західних регіонах України.

2. Назва невеликої річки або струмка в Україні, зокрема притоки річки Стрий у Львівській області.

3. У місцевих говірках може вживатися як позначення повільної, млявої людини або як діалектний синонім до слів “байдужість”, “ледарство”.

1. Невеликий гризун родини вивіркових, що мешкає в норах у степах, має кремезне тіло, короткі ноги та хвіст, впадає в зимову сплячку; бабак (Marmota bobak).

2. Переносно: про повільну, мляву, сонну людину, яка багато спить або любить нічого не робити.

3. Рідкісне, заст. Те саме, що й байбак-птиця — одна з народних назв лелеки.