Бенгалін — тонка, переливчаста тканина з шовку або напівшовку, що має характерний рубчик (гофровану поверхню) завдяки особливому переплетенню ниток; використовується для пошиття святкового одягу, блузок, суконь.

1. Народ, що становить основне населення Бангладеш та історичної області Бенгалія в Індії; представник, представниця цього народу.

2. Мова бенгальців, що належить до індоарійської групи індоєвропейської мовної родини; офіційна мова Бангладеш та один з офіційних мов Індії.

3. Назва породи домашніх котів, виведеної шляхом схрещування дикого азійського леопардового кота з домашніми породами; характерною ознакою є плямистий або мармуровий візерунок хутра.

1. Народ, що становить основне населення Бангладеш та індійського штату Західний Бенгал; представники цього народу.

2. Загальна назва жителів історико-географічного регіону Бенгалія, незалежно від етнічної приналежності.

1. Жителька або уродженка Бенгалії — історичного регіону в Південній Азії, що охоплює територію сучасних Бангладеш та індійського штату Західний Бенгал.

2. Представниця бенгальського народу, що розмовляє бенгальською мовою.

3. Назва породи свійських курей, що походить з Бенгалії, відома яскравим пір’ям (частіше вживається у формі множини: “бенгальські кури” або “бенгалки”).

1. Уроженець або житель Бенгалії — історико-географічного регіону в Південній Азії, що охоплює сучасну територію Бангладеш та індійський штат Західний Бенгал.

2. Представник основного індоарійського народу, що населяє цей регіон і розмовляє бенгальською мовою.

Беміт — власна назва гіпотетичної планети, яку, за припущеннями, відкрив французький астроном Жак Бабіне у 1846 році; пізніше гіпотеза не підтвердилася, і відкриття визнано помилковим.

Беміт — мінерал, гідроксид алюмінію (AlO(OH)), одна з основних складових частин бокситових руд; названий на честь французького інженера П’єра Бертьє (Pierre Berthier).

Бемул — власна назва гірської вершини в Українських Карпатах, одна з найвищих вершин хребта Свидовець (зазвичай вживається поряд з найменуванням “гора”).

1. Музичний термін, що позначає наявність бемолів у ключових знаках тональності або вказівку на те, що твір виконано в тональності з бемолями в ключі.

2. У переносному значенні — властивість бути пом’якшеним, приглушеним, стриманим; певна м’якість, невиразність у висловлюванні почуттів, думок або в характеристиці явища.

1. Музичний знак (♭), що позначає зниження основного звуку на півтон.

2. Розмовне позначення чогось, що має знижені, приглушені якості (наприклад, про голос, настрій).

1. Діал. Дія за значенням «бемкати»; вироблення звуків, подібних до «бем-бем», характерних для низького звучання струнних музичних інструментів або глухих ударів.

2. Розм. Нерозбірливе, невиразне вимовляння слів, бурмотання.