1. Музичний термін, що позначає наявність бемолів у ключових знаках тональності або вказівку на те, що твір виконано в тональності з бемолями в ключі.
2. У переносному значенні — властивість бути пом’якшеним, приглушеним, стриманим; певна м’якість, невиразність у висловлюванні почуттів, думок або в характеристиці явища.