1. Музичний знак (♭), що позначає зниження основного звуку на півтон.
2. Розмовне позначення чогось, що має знижені, приглушені якості (наприклад, про голос, настрій).
Словник Української Мови
Буква
1. Музичний знак (♭), що позначає зниження основного звуку на півтон.
2. Розмовне позначення чогось, що має знижені, приглушені якості (наприклад, про голос, настрій).
Приклад 1:
— Що ж ви там сіли, Ля-Бемоль! — гукнула від буфета грудаста жінка.
— Тютюнник Григорій, “Вир”