1. (історичне) Представник тюркського кочового народу (берендеїв), що в XI–XIII століттях кочував у причорноморських степах, часто вступав у союзні відносини з руськими князівствами, виконуючи функції прикордонної охорони та беручи участь у спільних військових походах.

2. (історичне, у Київській Русі) Воїн із числа цих кочівників, який перебував на службі у князя або міста для охорони кордонів та виконання поліцейських функцій; іноді — легкий кінний воїн.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “берема” — дитина, що ще не вміє ходити, немовля (заст., діал.).

2. Власна назва населених пунктів, зокрема села в Україні.

1. Рід дерев або кущів родини розоцвітих, що ростуть переважно в помірних широтах Північної півкулі; горобина (Sorbus).

2. Плоди дерева береки, ягоди, що вживаються в їжу, часто після заморожування, та використовуються для приготування варення, вина, настоянок; горобина.

3. Дерево берека звичайна, або горобина берека (Sorbus torminalis), листяне дерево з цінною твердою деревиною, поширене в Європі, Західній Азії та Північній Африці.

Берейтор — особа, яка професійно займається виїздкою коней, дресируванням вершових тварин або навчанням верховій їзді.

Берейтор — у цирковому мистецтві: артист, який виконує трюки на коні або керує групою дресированих коней під час вистав.

Берейтор — застаріла назва конюха, який доглядав за вершовими кіньми та часто супроводжував свого господаря під час поїздок.

1. Прибічник, послідовник або представник політичної лінії та діяльності Євгена Березеня, українського політика та державного діяча, мера міста Харкова (з 2021 року).

2. Учасник або прихильник громадсько-політичного руху, що формується навколо фігури Євгена Березеня та його програмних засад розвитку місцевого самоврядування та регіональної політики.

1. Назва березня в українському народному календарі, що вживалася в давнину та поетичній мові; третій місяць року за старим стилем.

2. Назва літературно-мистецького об’єднання українських письменників-неокласиків, що існувало в Києві у 1920-х роках.

3. Назва однойменного літературно-мистецького журналу, який видавався цим об’єднанням.

1. Назва селища міського типу в Одеській області України, адміністративного центру Березівського району.

2. Назва села в Івано-Франківській області України, що входить до складу Рожнятівської селищної громади.

3. Назва села в Хмельницькій області України, що входить до складу Війтовецької селищної громади.

4. Назва села в Чернівецькій області України, що входить до складу Вижницької міської громади.

5. Народна назва настоянки на березових бруньках або молодому листі берези, яка використовується в народній медицині.

1. Мешканець або уродженець села Березань (наприклад, Березані Київської області або Березані Львівської області).

2. Представник українського козацько-старшинського, а згодом дворянського роду Березівських (герба “Єліта”), що походив з містечка Березань на Чернігівщині.

3. (Заст.) Учень Берестейської єзуїтської колегії (колегіуму) в місті Бересті (нині Брест, Білорусь).

1. Зменшувально-пестливе від “береза” — молода, тонка або просто маленька береза, що викликає ніжні почутті.

2. Поетичний образ, символ України, рідної землі, материнства та краси; часто вживається в народній творчості та ліриці.

3. Власна назва (топонім) — може вживатися як неофіційна назва населених пунктів, урочищ або інших об’єктів, пов’язаних із березами.

1. Березоль — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Богородчанському районі.

2. Березоль — власна назва села в Україні, розташованого в Чернівецькій області, Вижницькому районі (сучасна назва — Березолуки).

3. Березоль — застаріла або діалектна назва для місяця березня, що походить від слова «береза» та пов’язана з початком сокоруху в березах.