берен

Значення

1. (Історія) –

   (історичне) Представник тюркського кочового народу (берендеїв), що в XI–XIII століттях кочував у причорноморських степах, часто вступав у союзні відносини з руськими князівствами, виконуючи функції прикордонної охорони та беручи участь у спільних військових походах.

2. (Історія) –

   (історичне, у Київській Русі) Воїн із числа цих кочівників, який перебував на службі у князя або міста для охорони кордонів та виконання поліцейських функцій; іноді — легкий кінний воїн.

Правопис та відмінювання