• антикомінтернівський

    1. Пов’язаний з Антикомінтернівським пактом, спрямований проти Комуністичного Інтернаціоналу (Комінтерну) або його діяльності.

    2. Характерний для держав-учасниць Антикомінтернівського пакту (Німеччини, Японії, Італії та інших), їхньої політики чи ідеології, спрямованої проти комунізму та СРСР у період перед Другою світовою війною та під час неї.

  • антикомплементарність

    1. У математиці, зокрема в теорії графів — властивість графа, яка полягає в тому, що будь-яка його максимальна незалежна множина вершин є також мінімальною домінуючою множиною; властивість бути антикомплементарним графом.

    2. У біохімії та імунології — властивість або стан, при якому відбувається інгібування або нейтралізація дії комплементу (системи білків крові) антитілами або іншими факторами, що перешкоджають лізису клітин.

  • антикомпліментарний

    1. (у генетиці, біохімії) Про нуклеотидну послідовність або одноланцюгову молекулу ДНК чи РНК, яка є комплементарною (доповнювальною) до певної іншої молекули та може специфічно з нею зв’язуватися, але має протилежну орієнтацію (наприклад, 3’→5′ замість 5’→3′).

    2. (у молекулярній біології) Про один із двох ланцюгів ДНК, який безпосередньо не використовується як матриця для синтезу іРНК, але є комплементарним до того ланцюга, який виконує цю роль (матричного).

  • антикомунізм

    Ідеологічна позиція, політична доктрина або сукупність поглядів, спрямованих на критику, заперечення та боротьбу з комуністичною ідеологією, політичною практикою та тоталітарними режимами комуністичного типу.

    Суспільно-політичний рух, що виступає проти комуністичних ідей, їх втілення в державному устрої та соціально-економічних системах, зокрема проти диктатури, репресій, відсутності політичних свобод та централізованої планової економіки.

  • антикомутативний

    1. (у математиці, про бінарну операцію) Така, що зміна порядку операндів призводить до зміни знака результату; властивість операції, яка для будь-яких елементів a та b задовольняє умову: a ∘ b = – (b ∘ a).

  • антикомутативність

    Властивість бінарної операції, при якій зміна порядку операндів призводить до зміни знаку результату, тобто для елементів a та b виконується рівність: a ∘ b = −(b ∘ a).

  • антикомутатор

    1. У математиці, зокрема в лінійній алгебрі та теорії груп: бінарна операція над двома об’єктами (наприклад, матрицями або операторами), яка дорівнює їхній сумі добутків у зворотному порядку мінус добуток у прямому порядку, тобто {A, B} = AB + BA. Це центральне поняття в алгебрах Лі та квантовій механіці.

    2. У фізиці, зокрема в квантовій теорії поля: оператор або дужка, що визначає симетризований добуток операторів і є симетричним аналогом комутатора; антикомутатор двох операторів A і B позначається як {A, B} = AB + BA і виражає їхню антикомутаційну властивість.

  • антикомутація

    1. У математиці, зокрема в теорії груп та алгебрі Лі — властивість бінарної операції, при якій зміна порядку операндів призводить до зміни знаку результату; антисиметричність операції. Наприклад, для операції комутатора [A, B] = AB − BA антикомутація означає, що [A, B] = −[B, A].

    2. У фізиці, зокрема в квантовій механіці та теорії поля — фундаментальна властивість операторів створення та знищення для ферміонів, яка виражається антикомутаційними співвідношеннями: {A, B} = AB + BA = 0, де A та B — відповідні оператори. Це відображає принцип Паулі.

  • антикомутувати

    1. У математиці, зокрема в лінійній алгебрі та квантовій механіці: мати властивість антикомутативності, тобто змінювати знак на протилежний при зміні порядку співмножників (операндів). Для двох об’єктів A і B це означає, що A∙B = –(B∙A).

    2. У фізиці елементарних частинок: описувати поведінку операторів створення та знищення для ферміонів, які підкоряються принципу Паулі та антикомутують.

  • антиіндуктор

    1. У фізиці та електротехніці — пристрій або матеріал, призначений для протидії або зменшення ефекту електромагнітної індукції, часто шляхом екранування магнітних полів.

    2. У логіці та філософії науки — гіпотетичний принцип або аргумент, спрямований проти індуктивного мислення, тобто проти узагальнення висновків на основі часткових спостережень.