Баоцзюань (кит. 宝卷) — жанр китайської народної повчальної літератури, що поєднує прозу та вірші, релігійно-моралістичного змісту, який виник за часів династії Сун і був особливо популярний у період Мін та Цін; часто використовувався для проповіді ідей буддизму, даосизму або народних культів шляхом усного виконання.

Баоцзюань — конкретний текст (книга, сувій), створений у цьому жанрі, що містить історії про бодхісатв, божеств, легендарних героїв або моральні повчання, призначені для читання та співу під час релігійних церемоній або народних зібрань.

1. Баотит — рідкісний мінерал класу силікатів, титаносилікат барію, що кристалізується в тетрагональній сингонії; має радіоактивні властивості через домішки урану та торію.

2. Баотит — власна назва (топонім) населеного пункту або географічного об’єкта (наприклад, села в Китаї), від якого походить назва мінералу.

1. Китайська народна секта, що виникла наприкінці XVI століття на основі буддистських, даоських та маніхейських вірувань, відома також як “Спільнота Білого Лотоса”; віруючі очікували приходу Майтреї (Будди Майбутнього) та встановлення царства справедливості.

2. Релігійно-політичний рух селянства у Китаї, пов’язаний із цією сектою, який неодноразово ставав основою для масштабних повстань проти влади, зокрема у XIX столітті.

3. Жанр китайської народної усної поезії та співу, що поширився з XVII століття, часто релігійного або моралізаторського змісту, який виконувався під акомпанемент ударних інструментів; тексти баодзюаньів (“коштовних сувоїв”) містили легенди, проповіді та етичні повчання.

1. Тропічне дерево родини мальвових з дуже товстим стовбуром, що росте в саванах Африки та Австралії, відоме своєю довговічністю та характерною зовнішністю (лат. Adansonia).

2. Плід цього дерева, який має видовжену форму, дерев’янисту шкірку та кислувату м’якоть, багату на вітаміни.

3. Переносно: про дуже повну, товсту людину (гумор. або ірон.).

1. У середньовічній Польщі та Великому князівстві Литовському — особа, оголошена поза законом, вигнанець, який втратив усі громадянські права та захист закону через тяжкий злочин або державну зраду; переслідувана владою людина, яку кожен міг безнаказано вбити.

2. У переносному значенні — вигнанець, людина, змушена покинути батьківщину або рідні місця через переслідування, політичні чи ідеологічні причини; вигнанка, виселенець.

1. Власна назва українського козацького роду (Баніти, Баніти-Шкляри), представники якого займали старшинські уряди в Гетьманщині XVII–XVIII століть.

2. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.

1. (також “баньян”) — велике тропічне дерево роду фікус родини шовковичних, що поширене в Індії та Південно-Східній Азії; характерною особливістю є численні повітряні корені, які, досягаючи землі, укорінюються і утворюють навколо головного стовбура групу нових стовбурів, формуючи цілу галявину.

2. (історичне) — індійський купець, здебільшого гінді за походженням, який виступав посередником у торгівлі європейських (зокрема, британських) компаній з місцевим населенням.

3. (одяг) — легкий широкий одяг, подібний до халата або сорочки, що запозичений європейцями в Індії; також — вид жилета.

1. Множина від слова “баня” у значенні: заклад для миття та оздоровчих процедур, де використовують пару та воду, часто дерев’яна споруда.

2. Розмовна назва лазні, парильні, сауни.

3. У архітектурі: купольне завершення храму, церкви; глава (зазвичаї у множині: бані церкви).

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “баняк” — невеликий баняк, маленький глечик або посудина для води.

2. (у діалектах) Невеликий глиняний горщик, малий глек.

1. (діал.) Глиняний горщик, посудина для приготування їжі в печі, зазвичай з двома вертикальними ручками-вухами.

2. (перен., розм.) Про людину, яка відрізняється повільністю, незграбністю або обмеженим розумом.