баніта

Значення

1. (Історія) –

   У середньовічній Польщі та Великому князівстві Литовському — особа, оголошена поза законом, вигнанець, який втратив усі громадянські права та захист закону через тяжкий злочин або державну зраду; переслідувана владою людина, яку кожен міг безнаказано вбити.

2. (Історія) –

   У переносному значенні — вигнанець, людина, змушена покинути батьківщину або рідні місця через переслідування, політичні чи ідеологічні причини; вигнанка, виселенець.

Правопис та відмінювання