Ахроматизм — це здатність оптичного скла заломлювати світлові промені, не розщеплюючи їх на окремі кольори спектру; також означає безбарвність або відсутність кольорового тону.

Значення цього терміна розкривається у статті «аференти».

У біосистемах це складова загального процесу упереджувального відтворення навколишнього середовища; механізм, що забезпечує відповідну, цілеспрямовану адаптивну поведінку.

У нейрофізіології це проведення аферентних (доцентрових) нервових сигналів від чутливих рецепторів до нейронів кіри головного мозку та їх попередня обробка. Система аферентації включає первинне аферентне збудження (трансляція всієї інформації про зовнішнє та внутрішнє середовище організму), аферентний синтез (аналітико-синтетичне об’єднання всієї надійшлої інформації для прийняття рішення та формування мети) та зворотну аферентацію (порівняння фактичних наслідків дії з запланованими, їх оцінка та подальша корекція). Цей механізм наділяє біосистему здатністю до високого рівня самоорганізації через внутрішнє планування дій.

Аферентні нерви або нейрони — це доцентрові ланки рефлекторної дуги. Їхня функція полягає в проведенні нервових імпульсів від чутливих рецепторів до головного чи спинного мозку. До цієї групи належать, зокрема, слухові та вестибулярні аференти.

Аферентними також називають кровоносні судини, що забезпечують приплив крові та живлення капілярній мережі певного органу або ділянки тіла.

Особа, що здійснює афери; ошуканець. — «Так роблять аферисти…» (Кучер, «Прощай..», 1957, 303).

Коли Мамонтов розпочав цю значну культурну ініціативу (спорудження залізниці), його осміювали та іменували аферистом і авантюристом («Моє життя в мистецтві», 1955, 88).

Аферистка — жіночий відповідник до іменника “аферист”.

У художньому творі Олеся Гончара “Таврія” (1957) стража неодноразово приводила до пристава як дрібних злодіїв, спійманих на місці злочину, так і різноманітних зухвалих жінок-аферисток.

Діалектний варіант слова, що відповідає літературному «чорниця».

Афікс — це лінгвістичний термін для позначення частини слова, яка має власне граматичне значення та модифікує смислове наповнення кореня. До основних видів афіксів належать префікси та суфікси.

Афіксація — це лінгвістичний термін жіночого роду, що означає спосіб словотвору, при якому нові слова утворюються шляхом додавання афіксів до кореня або основи.