Аферистка — жіночий відповідник до іменника “аферист”.
У художньому творі Олеся Гончара “Таврія” (1957) стража неодноразово приводила до пристава як дрібних злодіїв, спійманих на місці злочину, так і різноманітних зухвалих жінок-аферисток.
аферистка
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Але аферистка точно! Які люди тепер пішли — самі аферисти!
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 2:
В хатцi я, аферистка, провокаторка, убивця, i моя сестра — проститутка. Сестра допiру прийшла з тайного публiчного дому й сидить на печi бiля сибiрського кота.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”
Приклад 3:
Кому розповiсти свою муку — я, аферистка, провокаторка, убивця? Вчора я зарiзала на великiй дорозi, що ховається за мигдальними кучугурами, що пересiкає тракт Карла XII, — вчора я зарiзала жiнку з дитиною.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”
Частина мови: іменник (однина) |